Професійна компетентність працівника ПС в освітньому просторі.

Професійна компетентність працівника ПС в освітньому просторі.

«Якщо людина не знає, до якої мети вона рухається,

                              для неї жоден вітер не буде попутним»

                                                                                       Сенека.

На сучасному етапі розвитку українського суспільства спостерігається тенденція до реформування системи освіти, ведеться пошук нових моделей організації освітнього процесу, що спрямовані на якісно нові взаємини та форми співпраці. А особливо зараз ми всі читаємо в новинах і чуємо з екранів телевізора, що освітній процес вже не буде таким як раніше. Яким буде побачимо на початку навчального року, але психологічно до цього треба бути готовим і нам працівникам ПС, і педагогам, і учням , та їх батькам.

Оскільки наша професійна діяльність - це робота з усіма учасниками освітнього процесу, то потребує від нас сомоосвіти та самовдосконалення, щоб розвивати свою професійну компетентність, а також адаптація до нових умов роботи нам, і звичайно в допомозі адаптації інших учасників освітнього процесу. Про це ми з вами будемо говорити далі.

Саме особистість працівника ПС має володіти певними професійними компетентностями, інноваційним мисленням, критичним баченням різних ситуацій та водночас характеризуватися позитивною «Я» концепцією. Ці професійні пріоритети спонукають до творчого саморозкриття, самоосвіти, справедливої вимогливості і тактовного ставлення до колег, учнів та їх батьків, а також практичні вміння вирішувати нестандартні ситуації, конфлікти, тощо. У Державному стандарті підкреслено, що зміст освіти створює передумови для індивідуалізації навчання, запровадження особистісно-орієнтовних педагогічних технологій, формування соціальної, комунікативної, комп’ютерної та інших видів компетентностей, а також, сьогодні за вимогою часу та ситуації, вдосконалення дистанційної форми роботи.

Стає очевидним, що досягнення сучасної освіти пов’язане з особистісним потенціалом працівника ПС, його професійною компетентністю, без якої неможливе розв’язання нових проблем навчання й виховання відповідно до нових освітніх парадигм та вимог. Особливо актуальним це є у період діяльності, пов’язаної з реалізацією  Концепції «Нова українська школа», підготовка педагогічного працівника до роботи в нових умовах.

Змінюється орієнтири освіти, змінюється й працівник ПС, цілі та завдання його діяльності і надважливе завдання – розвиток гармонійної компетентної особистості.

Отож, сучасний працівник ПС освітнього закладу має мислити гнучко, нестандартно, уміти адаптуватися до швидких змін та умов життя. Зараз якраз ми переживаємо ці зміни і кожен з нас може сказати як швидко він зміг до них пристосуватися.

Профілактика негативних явищ

ОГОЛОШЕННЯ!

      21.05.2020 року відбудеться засіданні інтервізійної групи для практичних психологів опорних шкіл. Початок о 10.00. (програма Skype).

Психічне здоров’я педагога: що потрібно знати?

Психічне здоров’я педагога: що потрібно знати?
 Психічне здоров’я –повноцінний розвиток і злагоджена робота всіх психічних функцій, стан душевного благополуччя, що характеризується відсутністю хворобливих психічних проявів, що забезпечує адекватну до умов навколишньої дійсності регуляцію поведінки, діяльності. Досить актуальною є проблема психічного здоров’я особистості, яка зумовлена реаліями життя. Проблема психічного здоров’я привертає увагу багатьох дослідників різних галузей науки і практики: філософів, медиків, педагогів, соціологів, психологів тощо. Зупинемо нашу увагу на збереженні психічного здоров’я педагогів. Адже у їх професійній діяльності кількість стресогенних чинників постійно зростає.

Наслідками їхнього впливу є постійне переживання, дратівливість, тривожність, надмірна схвильованість, невпевненість, що негативно позначається на здоров'ї педагога та призводить до професійного вигорання. Аби уникнути цього, одним із головних завдань педагога та керівника навчального закладу має бути робота над збереженням та зміцненням психологічного здоров’я. Професійною вимогою до керівника закладу є надання підтримки й допомоги дітям, їхнім батькам, а інколи й колегам, що передбачає регулярну взаємодію у системі «людина-людина».

Педагоги щодня зазнають стресу, беручи на себе соціальну відповідальність за виховання, безпеку та здоров’я дітей, ведення робочої документації. Недарма педагогічну діяльність вважають найбільш стресогенною. Уміння педагога розпізнати в себе симптоми стресу, з’ясувати причини, що його зумовлюють, дасть змогу подолати його наслідки. А допомогти педагогам це зробити можуть керівник освітнього закладу, методист, практичний психолог.

Розглянемо симптоми стресу.