Онлайн-засідання Школи професійної мобільності практичних психологів ЗПТО на тему "Формування життєвих компетентностей особистості практичного психолога в умовах освітніх інновацій

 

Головною метою української системи освіти є створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості, яка у свою чергу здатна до самоактуалізації, творчого сприйняття світу та вирішення життєвих проблем через використання вже набутих знань, умінь і навичок, а також адекватно реагувати на різноманітні життєві ситуації. Усі ці чинники спрямовують освітній простір нашої держави на формування в особистості життєвої компетентності як інтегративної якості, що системно характеризує її реальну здатність адекватно і швидко реагувати на стрімкі зміни, що відбуваються в суспільстві, здійснювати відбір способів і засобів досягнення певної мети. Така стратегічна переорієнтація освітньої діяльності спричиняє необхідність системного і комплексного обговорення проблеми життєвої компетентності особистості із врахуванням вимог сучасності, що надає їй також теоретичної актуальності.

Саме цим і зумовлена актуальність засідання Школи професійної мобільності для практичних психологів ЗПТО, яке відбулося 23 вересня 2020 року в онлайн-форматі на тему «Формування життєвих компетентностей особистості практичного психолога в умовах освітніх інновацій».

Олайн- засідання підготовлене та організоване Демидась С. Р., методистом навчально-методичного центру психологічної служби і соціальної роботи та Жизномірською О. Я., кандидатом психологічних наук, доцентом кафедри педагогіки і психології та інклюзивної освіти.

Мета засідання полягала у тому, щоб ознайомити практичних психологів із дефініціями «життєва навичка», «життєві компетентності», «соціально-психологічні компетентності», «життєво компетентна особистість»; проаналізувати механізм здійснення та застосування життєвих навичок у професійній діяльності  практичного психолога у конструктивній взаємодії з учасниками освітнього процесу; індивідуально прокласифікувати власні життєві навички та змоделювати власну «картину» компетентностей, постійно збагачувати власний спектр життєвих навичок; формувати усвідомлену гнучкість у керуванні своїми навичками та емоційними реакціями; забезпечувати комфортні, психологічні умови для формування соціально-психологічних компетентностей як особистісного ресурсу практичного психолога.

Зокрема Демидась С. Р., методист навчально-методичного центру психологічної служби і соціальної роботи ТОКІППО розкрила питання про важливе значення життєвих навичок та компетентностей у професійній діяльності практичного психолога та запропонувала учасникам ряд психотехнік з даної теми.

Жизномірська О. Я., кандидат психологічних наук, доцент кафедри педагогіки і психології та інклюзивної освіти ТОКІППО акцентувала увагу на розробці моделей життєвих компетентностей практичного психологів, педагогів та учнів в умовах освітніх інновацій.

Практичний психолог Ланівецької філії ДНЗ «Тернопільський професійний  коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» Пилипончук Н. І., висвітлила питання формування соціально-психологічних компетентностей особистості практичного психолога в сучасних умовах.

Гузік В. Б., практичний психолог ДНЗ «Чортківське ВПУ», представила класифікацію основних життєвих навичок, а також провела практичне заняття.

Технічну підтримку здійснювала Мочук О Б., методист центру інформаційно-комунікативних технологій і дистанційної освіти ТОКІППО.

Учасники обмінювалися досвідом, висловлювали щирі подяки, продукували нові ідеї, окреслювали свої бачення щодо подальшої співпраці та ефективної психологічної комунікації.

 

Професійна компетентність працівника ПС в освітньому просторі.

Професійна компетентність працівника ПС в освітньому просторі.

«Якщо людина не знає, до якої мети вона рухається,

                              для неї жоден вітер не буде попутним»

                                                                                       Сенека.

На сучасному етапі розвитку українського суспільства спостерігається тенденція до реформування системи освіти, ведеться пошук нових моделей організації освітнього процесу, що спрямовані на якісно нові взаємини та форми співпраці. А особливо зараз ми всі читаємо в новинах і чуємо з екранів телевізора, що освітній процес вже не буде таким як раніше. Яким буде побачимо на початку навчального року, але психологічно до цього треба бути готовим і нам працівникам ПС, і педагогам, і учням , та їх батькам.

Оскільки наша професійна діяльність - це робота з усіма учасниками освітнього процесу, то потребує від нас сомоосвіти та самовдосконалення, щоб розвивати свою професійну компетентність, а також адаптація до нових умов роботи нам, і звичайно в допомозі адаптації інших учасників освітнього процесу. Про це ми з вами будемо говорити далі.

Саме особистість працівника ПС має володіти певними професійними компетентностями, інноваційним мисленням, критичним баченням різних ситуацій та водночас характеризуватися позитивною «Я» концепцією. Ці професійні пріоритети спонукають до творчого саморозкриття, самоосвіти, справедливої вимогливості і тактовного ставлення до колег, учнів та їх батьків, а також практичні вміння вирішувати нестандартні ситуації, конфлікти, тощо. У Державному стандарті підкреслено, що зміст освіти створює передумови для індивідуалізації навчання, запровадження особистісно-орієнтовних педагогічних технологій, формування соціальної, комунікативної, комп’ютерної та інших видів компетентностей, а також, сьогодні за вимогою часу та ситуації, вдосконалення дистанційної форми роботи.

Стає очевидним, що досягнення сучасної освіти пов’язане з особистісним потенціалом працівника ПС, його професійною компетентністю, без якої неможливе розв’язання нових проблем навчання й виховання відповідно до нових освітніх парадигм та вимог. Особливо актуальним це є у період діяльності, пов’язаної з реалізацією  Концепції «Нова українська школа», підготовка педагогічного працівника до роботи в нових умовах.

Змінюється орієнтири освіти, змінюється й працівник ПС, цілі та завдання його діяльності і надважливе завдання – розвиток гармонійної компетентної особистості.

Отож, сучасний працівник ПС освітнього закладу має мислити гнучко, нестандартно, уміти адаптуватися до швидких змін та умов життя. Зараз якраз ми переживаємо ці зміни і кожен з нас може сказати як швидко він зміг до них пристосуватися.

Профілактика негативних явищ

ОГОЛОШЕННЯ!

      21.05.2020 року відбудеться засіданні інтервізійної групи для практичних психологів опорних шкіл. Початок о 10.00. (програма Skype).

Психічне здоров’я педагога: що потрібно знати?

Психічне здоров’я педагога: що потрібно знати?
 Психічне здоров’я –повноцінний розвиток і злагоджена робота всіх психічних функцій, стан душевного благополуччя, що характеризується відсутністю хворобливих психічних проявів, що забезпечує адекватну до умов навколишньої дійсності регуляцію поведінки, діяльності. Досить актуальною є проблема психічного здоров’я особистості, яка зумовлена реаліями життя. Проблема психічного здоров’я привертає увагу багатьох дослідників різних галузей науки і практики: філософів, медиків, педагогів, соціологів, психологів тощо. Зупинемо нашу увагу на збереженні психічного здоров’я педагогів. Адже у їх професійній діяльності кількість стресогенних чинників постійно зростає.

Наслідками їхнього впливу є постійне переживання, дратівливість, тривожність, надмірна схвильованість, невпевненість, що негативно позначається на здоров'ї педагога та призводить до професійного вигорання. Аби уникнути цього, одним із головних завдань педагога та керівника навчального закладу має бути робота над збереженням та зміцненням психологічного здоров’я. Професійною вимогою до керівника закладу є надання підтримки й допомоги дітям, їхнім батькам, а інколи й колегам, що передбачає регулярну взаємодію у системі «людина-людина».

Педагоги щодня зазнають стресу, беручи на себе соціальну відповідальність за виховання, безпеку та здоров’я дітей, ведення робочої документації. Недарма педагогічну діяльність вважають найбільш стресогенною. Уміння педагога розпізнати в себе симптоми стресу, з’ясувати причини, що його зумовлюють, дасть змогу подолати його наслідки. А допомогти педагогам це зробити можуть керівник освітнього закладу, методист, практичний психолог.

Розглянемо симптоми стресу.