26 вересня 2017 р.у приміщенні ЗОШ I-IIIст. № 16, ім.. В. Левицького відбулося засідання школи педагогічної майстерності для практичних психологів та соціальних педагогів ЗНЗ на тему «Супервізорський супровід професійної діяльності працівників психологічної служби» організоване та проведене Кавецьким В. Є., доцентом , в.о. завідувача кафедри педагогіки і психології та інклюзивної освіти, кандидатом педагогічних наук та методистом НМЦПССР Демидась С. Р. ТОКІППО. Обговорено наступні питання: супервізорські стилі, фокуси, форми, моделі, види супервізії. А також розглянені і проаналізовані ситуації, що виникають у взаємодії працівників психологічної служби з клієнтами. За підсумками засідання прийняті відповідні рекомендації та пропозиції.
Рекомендації
проведення
засідання школи педагогічної майстерності для практичних психологів та
соціальних педагогів на тему «Супервізорський
супровід професійної діяльності працівників психологічної служби».
Супервізія –
основний засіб, за допомогою якого визначений установою супервізор полегшує
роботу персоналу, індивідуально й колективно, та забезпечує стандарти роботи.
Її мета – допомогти супервізованому(им) якнайефективніше виконувати
завдання, зазначені в посадових обов’язках.
1. Основні стилі супервізора
Виділяють три базові
компоненти стилю: спосіб спілкування, орієнтацію на завдання чи
на процес, стиль навчання/викладання.
Спосіб спілкування. Існують три найголовніші стилі спілкування: візуальний, аудіальний та
кінетичний. Надання переваги у способі спілкування можливо закладене ще в
дитинстві, і якщо ці способи у супервізора і супервізованого відрізняються, це
може спричинити проблеми. Досвідчений
практичний психолог – супервізор має допомогти молодому практичному
психологу-початківцю навчитися під час роботи з різними клієнтами швидко та
інтуїтивно налаштовуватися на належний стиль спілкування.
Орієнтація на завдання чи на процес. Інший компонент стилю пов’язаний з тим, на що більше звертають увагу
супервізор і супервізований – на завдання чи на процес. Досить часто у
супервізії виникають труднощі, а інколи навіть зіткнення між орієнтованим на
завдання супервізором, стурбованим результатами, та орієнтованим на процес
супервізованим, котрого хвилюють засоби. Важливо, щоб і супервізор, і
супервізований визнавали сильні сторони один одного, при цьому супервізор
зобов’язаний належним чином враховувати спрямування супервізованого на процес.
Під час
проведення супервізії особливої ваги набуває здатність супервізора об’єднувати
процес і завдання. Ці обидва аспекти надзвичайно важливі, і надмірна увага до
одного чинника може не тільки зменшити ефективність супервізії, але й дати
супервізованому некорисну рольову модель.
Стиль навчання/викладання. Оскільки однією з основних функцій супервізії є навчання/тренінг,
важливо, аби супервізор та супервізований визначали й розуміли власні навчальні
стилі, а також те, як ці стилі впливають на супервізію.
Автори Вісконсінського тренінгового проекту М. Фрідлендер і Л.
Вард запропонували три основні ефективні
стилі роботи супервізора:
1.
Стиль, орієнтований на вирішення проблеми (завдання), який є цілеспрямованим,
конкретним, дидактичниим, ретельним, ясним, практичним, структурованим. За
допомогою даного стилю здійснюється детальний розгляд проблеми та її оцінка,
пропонуються способи її вирішення.
2.
Міжособистісно-сензитивний стиль, що фокусується на відносинах між супервізором
і супервізованим, коли супервізор опікується початківцем, розуміє його, завжди
залучений у процес супервізії, креативний, має ресурси, добре розвинену
інтуїцію, рефлексію, іноді виступає в ролі терапевта.
3.
Прихильний стиль, що характеризується підтримкою і відкритістю, дружніми
відносинами між супервізором і супервізованим. Супервізор приємний у спілкуванні,
дружелюбний, гнучкий, відкритий, позитивний, вселяє довіру, проявляє підтримку.
Фокуси супервізії
Найважливіше
завдання супервізії – це вибір фокуса, тобто визначення тематики взаємодії
супервізора і початківця. Звернемо увагу, що фокусування – це взаємодія
супервізора і супервізованого, спрямована на формування запиту супервізії
відповідно до її цілей та завдань. Результатом фокусування є визначення фокусу
супервізії.
Фокус
супервізії визначається відповідно до тієї моделі, що обрав супервізор. Так при
роботі в моделі розвитку вмінь фокус супервізії може визначатися набором
реалістичних цілей для фахівця-початківця, які ставляться перед супервізорською
сесією. Це дозволяє знизити відчуття перевантаженості інформацією шляхом
зведення супервізії лише до розгляду та обговорення тих моментів у роботі
молодого фахівця, котрі відповідають обраним цілям. У результаті підвищується
імовірність того, що супервізований буде задоволений супервізійною сесією,
оскільки поставлених цілей цілком можна досягти.
Таким чином, можна виділити такі найважливіші
моменти фокусування:
1. Стан
фахівця-початківця. Перші враження від роботи супервізованого з клієнтом є
найголовнішими, оскільки визначають подальший зміст професійного розвитку
початківця, а тому вони потребують особливої уваги з боку супервізора.
2.
Контракт. Для тимчасового оформлення контракту між початківцем та супервізором
важливим є те, чи має початківець проблеми під час роботи з клієнтом. Якщо
проведена робота була вдалою і початківець радий своєму успіху, супервізор може
просто порадіти за нього.
3.
Робота із запитом. Супервізор може допомогти сформулювати супервізорський
запит, використовуючи свої візуальні
враження від спостереження за роботою молодого фахівця з клієнтом, а також
записи, організувати деякий простір для дослідження.
4.
Інтервенції супервізора. Крім відкритих запитань, які допомагають початківцю
зорієнтуватися в сфері свого інтересу, супервізор може і на стадії фокусування,
і на робочій стадії використовувати такі інтервенції: прояснення, схвалення,
обговорення контексту, підтримка початківця, конфронтація.
3. Форми
супервізії
Виділяють
індивідуальну і групову супервізії.
Обидві можуть проходити в очному (жива супервізія) або заочному форматах (за
допомогою запису, аудіо- і відеозапису, повідомлення фахівця-початківця).
Супервізія
може здійснюватися в присутності супервізора або ж у форматі колегіальної
групової супервізії.
3.1.
Індивідуальна супервізія
Багато
супервізорів бажають працювати зі своїм супервізованими індивідуально. Це
припускає постійний розклад зустрічей, забезпечення зворотного зв’язку
супервізованому, використання аудіо- або відеозаписів консультативної сесії.
Супервізор може попросити супервізованого описати причину вибору саме цієї
частини роботи з клієнтом для супервізії. В очній супервізії метод
спостереження фахівця-початківця поєднується з комунікацією, що дозволяє
супервізору взаємодіяти і впливати на роботу супервізованого з клієнтом, поки
триває супервізія.
3.2.
Групова супервізія
Група
створює природний формат для досягнення професійної соціалізації і сприяє
навчанню через безпосередній досвід. У цьому форматі від супервізора потрібні
знання групових процесів і навички роботи з групою. У фокусі групової
супервізії виявляються дидактичні презентації, осмислення випадків,
індивідуальний розвиток, організаційні питання, відносини між супервізором та
супервізованим. Супервізія в групі забезпечує можливість відчути
взаємопідтримку, узагальнити досвід, вирішити комплексні завдання, програти
нову поведінку, взяти участь у тренінгу навичок, збільшити компетенцію в
міжособистісних відносинах. Супервізорська група дозволяє її членам проявляти
різні рівні своїх пізнавальних процесів. Ці прояви дуже важливі для
фахівців-початківців, які навчаються через спостереження так само добре, як і
через дискусію. В остаточному підсумку відчуття успіху або фрустрації дає
супервізованим можливість побудувати більш реалістичну модель своєї роботи, у
якій вони адекватно критикують себе або довіряють собі. Формат групової
супервізії зменшує залежність від супервізора і дозволяє супервізору розглядати
супервізованого з іншого боку. Розвиток супервізованого поліпшується також за
рахунок вербалізації його колегами багатьох процесів. Члени групи менш схильні
персоналізувати свої труднощі, і в цьому контексті групова супервізія є
підтримуючим процесом. Члени групи навчаються один від одного більш ефективно,
ніж від експерта, у групі легше побачити перспективу навчання. Члени групи
можуть демонструвати ясне бачення випадку, про який розповідає їх колега.
3.3.
Колегіальна супервізія
Колегіальна
супервізія є різновидом групової супервізії. Така група колег не є ієрархічною,
її учасники не мають ні мети, ні відповідної кваліфікації для оцінки чиїхось
навичок консультування. Колегіальна супервізія використовується у тих випадках,
коли у супервізованого немає можливості одержувати кваліфіковану індивідуальну
супервізію, але є можливість одержувати її в групі приблизно рівних за досвідом
і можливостями колег. Основне положення колегіальної супервізії полягає в тому,
що індивід, який тренує свої навички, може допомогти іншим тренувати ці ж
навички ефективніше (J. Benshoff). Колегіальна супервізія корисна тим, що
зменшує залежність від експертної ролі супервізора; зростає відповідальність
початківця за оцінку власних професійних навичок і навичок колег, а також
структурування власного професійного досвіду; зростає довіра до себе, здатність
управляти собою і незалежність; розвиваються консультаційні і супервізорські
навички; існує можливість обирати колег; існує можливість обирати час;
використовується колегіальна модель.
Супервізорські
моделі
Модель
супервізії – це системний образ дій (метод), за допомогою якого проводиться
супервізія. Знання про існуючі моделі й уміння в них працювати є основою
навчання супервізора.
Класифікація
супервізорських моделей залежить, звичайно, від переваг її авторів. Так Г.
Леддік пропонує таку класифікацію:
1)
розвиваюча модель; 2) клінічна модель; 3) специфічно орієнтована модель.
Вісконсінський
тренінговий проект з клінічної супервізії (Friedlander & Ward, 1984)
розглядає: 1) психодинамічну модель; 2) модель розвитку вмінь;
3)
модель сімейної терапії; 4) модель розвитку.
2.
Специфічно орієнтовані моделі
До
специфічно орієнтованих моделей відносять психодинамічну модель, поведінкову
модель, модель, спрямовану на рішення, Роджеріанську модель тощо. Фахівці, що
працюють у цій моделі, вважають, що кращим видом супервізії буде той, котрий
орієнтований на аналіз практики саме такого виду консультування, який вони
використовують.
Учасниками школи педагогічної майстерності були запропоновано
такі рекомендації:
1)
оскільки групове навчання збільшує здатність до слухання і вербального
залучення, ризикуйте і висловлюйте свої почуття та думки;
2)
знижуйте свою особистісну фрустрацію шляхом обговорення окремих моментів з
членами групи, що їх хвилюють;
3)
спостерігайте за подібністю того, як Ви сприймаєте відносини з членами групи і
клієнтами. Порівнюйте, обговорюйте подібність і відмінність;
4)
рухайтеся вперед від динаміки росту клієнта до особистісно професійної
динаміки, коли представляєте свій випадок.
Немає коментарів:
Дописати коментар