Трикутник партнерства: педагоги-учні-батьки Рекомендаційний бібліографічний список газетно-журнальних статей

Трикутник партнерства: педагоги-учні-батьки Рекомендаційний бібліографічний список газетно-журнальних статей Педагогіка партнерства [Педагогіка партнерства]. Завучу. Усе для роботи. 2018. № 5/6. С. 35-52. [Я в колективі: Тренінги з формування партнерства та взаємодії для учнів середньої та старшої школи]. Шкільний світ. 2019. № 13. Аксьонова Г., Борлак Л. Педагогіка партнерства НУШ: Тренінгове заняття. Методист. 2021. № 1/2. С. 80-87. Барабаш О. Педагогіка партнерства - сучасний тип взаємодії між учасниками освітнього процесу. Учитель початкової школи. 2018. № 8. С. 3-7. Батраченко О. В. Трикутник партнерства: педагоги-вихованці-батьки. Виховний проект. Трудове навчання в школі. 2017. № 10. С. 43-47. Богінська Л. Управління і партнерство: Роль адміністрації, педагогів, учнів та батьків у формуванні організаційної культури навчального закладу: Тренінгове заняття. Методист. 2017. № 2. С. 53-57. Бугайчук А. Вічний трикутник: Як взаємодіють учителі, батьки та учні. Директор школи. 2018. № 21/22. С. 20-24. Відмиш Л. Педагогіка партнерства в освітньому процесі НУШ: Семінар для заступників директорів з навчально-виховної роботи. Методист. 2019. № 2. С. 10-31. Власенко О. Рівноправна спільнота. Директор школи. 2021. № 3/4. С. 20-27. Власенко О. У єдності - сила: Педагогіка партнерства як важливий складник якості освітнього процесу. Директор школи. 2021. № 3/4. С. 8-19. Детинич Н. В. Взаємодія сім'ї та школи як запорука ефективності виховного процесу. Педагогічна майстерня. 2018. № 5. С. 4-8. Канай О. Піклувальна рада - колективний орган соціального партнерства. Директор школи. 2017. 1/2. С. 47-49. Кириченко В., Ковганич Г. Партнерство закладу освіти й сім'ї. Методист. 2019. № 4. С. 40-49. Коломис А. М. Співпраця школи, сім'ї та батьківської громади як важливий компонент ефективної діяльності закладу освіти: реалізація проекту "Психолого-педагогічна освіта батьків". Виховна робота в школі. 2018. № 5. С.43-44. Лагодюк В. Ю. Дієве партнерство - успішна школа! Управління школою. 2017. № 10/12. С. 11-32. Мацук М. Партнерство вчителя з батьками як підгрунтя становлення соціально успішної особистості молодшого школяра. Початкова школа. 2019. № 11. С. 46-50. Мельник О. М. Партнерство в дії. Пілотна модель партнерства у Новій українській школі. Управління школою. 2019. № 19/21. С. 2-12. Ніколенко Л. Педагогіка партнерства як умова реалізації завдань розвитку особистості дитини в контексті Нової української школи. Методист. 2018. № 6. С. 62-65. Оніщенко І. В. Педагогіка партнерства як ключовий компонент нової української школи: Тренінги. Початкове навчання та виховання. 2018. № 22/24. С. 28-32. Оніщенко І. Довіра до освіти починається з педагогіки партнерства. Початкове навчання та виховання. 2019. № 4/5. С. 2-7. Оніщенко С. Соціальне партнерство закладу освіти в контексті модернізації національної освіти. Директор школи. 2018. № 17-18. С. 100-103. Паніна С. Партнерські стосунки в системі "дитина - батьки - вчитель" як чинник гармонійного розвитку учнів. Початкова школа. 2018. № 9. С. 45-48. Прокопенко Т. І. Педагогіка партнерства - основа практичної діяльності вчителя. Завучу. Усе для роботи. 2019. № 21/22. С. 28. Просіна О. Соціальне партнерство в закладі освіти: Співпраця батьків та адміністрації. Методист. 2020. № 6. С. 50-65. Савельєва Н. В. Школа партнерства як модель ефективної взаємодії всіх учасників освітнього процесу. Завучу. Усе для роботи. 2019. № 11/12. С. 2-18. Савельєва Н. В., Бендерська О. В., Федорець М. О. Школа партнерства як модель ефективної взаємодії всіх учасників освітнього процесу. Управління школою. 2018. № 25/27. С. 64-79. Сесик О. О. Педагогіка партнерства - ключовий компонент формули нової школи. Класному керівнику. Усе для роботи. 2017. № 6. С. 5-7. Сисенко Т. Довіра до освіти починається з педагогіки партнерства. Початкова школа. 2019. № 12. С. 1-2. Способи ефективної взаємодії в ЗЗСО: Педагог і підлітки з труднощами соціальної взаємодії: Форми та методи роботи з батьками, учнями, педагогами: [Спецвипуск]. Шкільний світ. 2018. № 21 Конфлікт [Медіація. Вирішення конфліктів: Спец випуск. Підбір матеріалів]. Соціальний педагог. 2020. № 5. Бєляєва К. Профілактика конфліктів: вплив практичного психолога на їх вирішення. Психолог. 2018. № 17/18. С. 38-51. Венніченко О. Конфлікт і способи його подолання: Практичне заняття з педагогами. Психолог дошкілля. 2018. № 4. С. 9-12. Крамаренко А. В. Профілактика конфліктів в учнівському середовищі: тренінгове заняття для педагогів. Шкільному психологу. Усе для роботи. 2017. № 5. С. 28-32 Матус Р. Як дітям уникнути конфліктів у школі. Директор школи. 2019. № 3. С. 91-96. Рябуха М. С. Стиль поведінки в конфлікті. Основи здоров'я. 2019. № 2. С. 43-44. Сергієнко О. Способи вирішення конфліктних ситуацій: робота з педагогами. Заняття з елементами тренінгу. Психолог. 2018. № 19/20. С. 34-43. Соколюк О. Дитячі конфлікти в школі: Як запобігти та вирішити. Сучасна школа України. 2017. № 10. С. 56-59. Суворова О. Як долати конфлікти? Класному керівнику. Усе для роботи. 2018. № 6. С. 17-23. Тарасова О. В. Конфлікт і спілкування: Заняття з елементами тренінгу для учнів 9-х класів. Шкільному психологу. Усе для роботи. 2019. № 6. С. 21-27. Харченко Н. Скарга: Ділова гра на розвиток уміння аналізувати конфлікт для учнів 11-го клас. Шкільний світ. 2019. № 1. С. 34-38. Юр`єва Ю. В. Конфлікти: Шляхи розв`язання: Тренінг, 8 клас. Виховна робота в школі. 2020. № 6. С. 30-31. Робота з батькам [Співпраця психолога та батьків]. Психолог. 2022. № 1/2. [Учителі й батьки: як стати союзниками? Методичні рекомендації: Спецвипуск]. Завуч. 2019. № 3. Бантуверіс К. 5 порад налагодження співпраці з батьками ваших учнів. Класному керівнику. Усе для роботи. 2019. № 6. С. 8-9. Гайова Т. Спілкування з батьками як запорука успіхи дитини. Початкова освіта. 2018. № 18. С. 30-39. Гапонько Т.М. Партнерські стосунки - запорука успіху: Тренінг для батьків. Початкове навчання та виховання. 2019. № 7/9. С. 5. Гриценко Л. "Педагогізація " батьків: Особливості діяльності батьків. Соціальний педагог. 2018. № 9. С. 7-24. Гурська О., Самсоненко І. Об'єднані спільними прагненнями: Нові орієнтири в співпраці закладу освіти з батьками. Директор школи. 2021. № 3/4. С. 56-101. Калабуха Л. Як зрозуміти дітей та батьків. Початкова освіта. 2019. № 4. С. 30-35. Коршун Ю. А. Програма вивчення родини учня. Педагогічна майстерня. 2018. № 11. С. 40-47. Куца, Л. П. Дітей навчає те, що їх оточує: Методичні рекомендації щодо роботи з батьками. Педагогічна майстерня. 2019. № 12. С. 12-20. Мацук М. Партнерство вчителя з батьками як підгрунтя становлення соціально успішної особистості молодшого школяра. Початкова школа. 2019. № 11. С. 46-50. Панкоша К. Учителі й батьки: як стати союзниками?: Спецвипуск. Початкова освіта. 2019. № 16. Полякова Н. В. Робота з батьками - важлива ланка виховної діяльності класного керівника. Початкове навчання та виховання. 2019. № 16/18. С. 79-82. Рашовська І. Психологічний супровід формування батьківсько-дитячих стосунків у початковій школі. Початкова школа. 2018. № 5. С. 46-48. Скрипник Г., Кучерява Н. Організація системи співпраці з батьками: Практичні аспекти навчання батьків. Соціальний педагог. 2018. № 11. С. 32-37. Ткая О. Профілактика нещирості у дітей: лекція для батьків. Психолог. 2018. № 5/6. С. 42-45. Трушкова Т. Спільна робота школи та батьківської громадськості: щодо родинного виховання школярів. Директор школи. 2018. № 11/12. С. 50-53. Шварц Н. Як учителеві впоратися зі "складними батьками". Педагогічна майстерня. 2019. № 1. С. 22-24. Шкльода А. На допомогу батькам: Як зберегти душевний комфорт дитини. Психолог. 2021. № 7/8. С. 90-103. Укладач Інна Сіньковська

Семінар для практичних психологів ЗЗСО «Формування безконфліктного середовища на засадах педагогіки партнерства в ЗЗСО».

Семінар для практичних психологів ЗЗСО «Формування безконфліктного середовища на засадах педагогіки партнерства в ЗЗСО». «Якщо учитель став другом дитини, якщо ця дружба осяяна благородним захопленням, поривом до чогось світлого, розумного, в серці дитини ніколи не з’явиться зло». В. Сухомлинський. Сьогодні в умовах модернізації української освіти одним із напрямків оптимізації освітнього процесу є його спрямування на демократизацію взаємовідносин вчителя та учня, що відображається в нових підходах до навчання: створенні сприятливої атмосфери співробітництва, зниженні монологічного викладу матеріалу та дублювання інформації, яка може бути отримана з доступних джерел і переходу до діалогізованого спілкування з учнями в ході освітнього процесу, інтенсифікації впровадження в освітній процес активних методів навчання, які дають можливості для розкриття творчої особистості, розвитку ініціативи, активізації пізнавальної діяльності учня. «Педагогіка партнерства» є один із факторів ефективної взаємодії учасників освітнього процесу. Термін «партнерство» переважно визначають як: – система взаємовідносин, які відбуваються у процесі певної спільної діяльності; – спосіб взаємодії і взаємин, організованих на принципах рівності, добровільності, рівнозначущості та доповнюваності всіх її учасників; – організаційна форма спільної діяльності, що передбачає об’єднання осіб на відповідних умовах розподілу праці та активної участі в її реалізації; – спосіб взаємовідносин, за яких зберігаються права кожної із сторін, чітко узгоджені і злагоджені дії учасників спільної справи, що ґрунтуються на засадах взаємовигоди та рівноправності. Педагогіка партнерства – чітко визначена система взаємовідносин усіх учасників освітнього процесу (учнів, батьків, вчителів), яка: – організовується на принципах добровільності й спільних інтересів; – ґрунтується на повазі й рівноправності всіх учасників, дотримуючись визначених норм (права та обов’язки) та враховуючи ціннісні орієнтири кожної із сторін; – передбачає активне включення всіх учасників у реалізацію спільних завдань та готовність брати на себе відповідальність за їх результати. Саме цим і зумовлена актуальність онлайн-семінару, який відбувся 23 вересня 2022 року для практичних психологів ЗЗСО на тему «Формування безконфліктного середовища на засадах педагогіки партнерства в ЗЗСО» організований та проведений методистом навчально-методичного центру психологічної служби і соціальної роботи Світланою Демидась. Мета семінару полягала у тому, щоб розширити поняття педагогіки партнерства як однієї із важливих та незамінних складових в ЗЗСО; розглянути принципи та умови успішної організації партнерства школи і сім'ї; дати уявлення про організацію трикутника співпраці вчитель- учні -батьки у ракурсі дієвих практичних порад та способів їх організації. З вітальним словом до учасників семінару звернулася Тетяна Магера, в. о. заступника директора інституту з науково-педагогічної та виховної роботи. Оксана Жизномірська, кандидат психологічних наук, доцент кафедри педагогіки і психології та інклюзивної освіти, яка акцентувала увагу на партнерській взаємодії учасників освітнього процесу психологічному вимірі сьогодення. Про партнерство між школою і батьками, основні підходи та способи їх втілення розповіла Голуб Марія, методист центру виховної роботи, захисту прав дитини та громадянської освіти ТОКІППО. Оксана Городецька, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри менеджменту і методології освіти ТОКІППО зосередила увагу учасників на формуванні середовища партнерства в освітньому процесі засобами інформаційно-комунікаційних технологій. Світлана Демидась, методист навчально-методичного центру психологічної служби і соціальної роботи окреслила питання щодо конструктивного вирішення конфліктних ситуацій у взаєминах учасників освітнього процесу через партнерську взаємодію. Практичний психолог НВК “Мишковицька ЗОШ I-III ст.-ДНЗ” Великоберезовицької селищної ради Галина Бичковська, поділилися досвідом роботи про основні форми та методи комфортної взаємодії у трикутнику партнерства: вчителі-учні-батьки та презентувала психотехніки. Інна Сіньковська, завідувач науково-педагогічної бібліотеки ТОКІППО підготувала рекомендаційний бібліографічний список літератури, новинки психологічних видань із даної теми. Учасники обмінювалися позитивним досвідом, висловлювали щирі подяки, продукували нові ідеї, окреслювали свої бачення щодо подальшої співпраці та ефективної психологічної комунікації. Дякую усім за розуміння та співпрацю. До нових зустрічей!

"Формування безконфліктного середовища на засадах педагогіки партнерства в ЗЗСО"

Оголошення! 23 вересня в 11.00 год відбудеться онлайн-семінар для практичних психологів ЗЗСО на тему "Формування бузконфліктного середовища на засадах педагогіки партнерства ЗЗСО". https://meet.google.com/xgf-yqxe-quy - покликання

Основні напрямки та завдання психологічного супроводу та підтримки учасників освітнього процесу в 2022-2023 н. р.

Основні напрямки та завдання психологічного супроводу та підтримки учасників освітнього процесу в 2022-2023 н. р. В умовах війни учасники освітнього процесу особливо будуть потребувати підтримки. Підтримку ми дорослі можемо продемонструвати перш за все власними стійкістю та спокоєм. При цьому важливо оцінити психоемоційний стан педагогів та здобувачів освіти. Нам дорослим важливо вміти правильно давати відповіді на запитання Коли починаємо спілкування з учнями, в жодному разі не можна заперечувати реальність. Недопустимими є фрази «Нічого страшного не відбувається», «Усе добре» тощо. Коли діти запитують про війну чи військові події варто відповідати коротко, спокійно та використовуючи факти. Професійна майстерність практичного психолога закладу освіти у сучасній складній ситуації в країні має бути спрямована на надання відповідей тим викликам і проблемам, які мають учасники освітнього процесу. Практичні психологи є тими, хто вже відгукнувся на існуючі труднощі. Нові теми та форми роботи, організація психологічної допомоги, групова робота з дітьми та батьками, профілактичні, освітні, інформаційно-просвітницькі заходи, весь арсенал педагогічної майстерності необхідно сконцентрувати і спрямовувати на роботу зі здобувачами освіти. Психологічна допомога та емоційна підтримка у закладі освіти має проводитись систематично і поетапно. Практичний психолог у своїй діяльності акцентує увагу на збереженні і зміцненні психічного здоров’я учасників освітнього процесу, на засадах професійної компетентності та відповідальності, індивідуального підходу, доступності соціально-педагогічних та психологічних послуг, системності у здійсненні професійної діяльності, конфіденційності та дотримання норм професійної етики. У співпраці з педагогами, учнями та їх батьками психолог сприяє створенню гармонійного та комфортного освітнього простору, який допомагає розвитку та максимальній реалізації особистісного потенціалу кожного учня. У сучасних умовах, пов’язаних із війною виникає нагальна потреба у проведенні соціально-педагогічної і психологічної просвітницької діяльності, інформуванні усіх учасників освітнього процесу з питань збереження їхнього соціального благополуччя і психічного здоров’я. Робота з проведення просвітницької діяльності залежить від потреб певного закладу освіти. У період війни, яку російська федерація розв’язала і веде проти України, виникає нагальна потреба переосмислювання і здійснення системних заходів, спрямованих на збереження і зміцнення психічного здоров’я учасників освітнього процесу. Основний зміст просвітницької роботи: - інформування з проблем торгівлі людьми; Війна посилила проблему торгівлі людьми. Жінки та діти, які змушені покинути Україну через військову агресію росії та прямують до сусідніх країн, стикаються з ризиками торгівлі людьми. Водночас ті, хто залишаються всередині країни, також можуть стати постраждалими від внутрішньої торгівлі людьми. Зменшення або повна втрата робочих місць, доходу внаслідок війни, масовий виїзд та розгубленість, роз’єднання сімей, поява дітей, які переміщуються без супроводу дорослих або зазнали роз’єднання з родичами, обмежені можливості забезпечити головні потреби внутрішньо переміщених осіб, біженців та постраждалого від війни населення призводять до зростання ризиків. Тому пріоритетом в діяльності закладів освіти щодо запобігання торгівлі людьми є підвищення загального рівня правової свідомості дітей та молоді, формування навичок безпечної поведінки під час подорожі, у новому місці перебування та вдома, виховання поваги до прав та основних свобод людини, толерантне ставлення до потерпілих від торгівлі людьми. У своїй діяльності можна скористатися базою кращих практик психолого-педагогічного супроводу та підтримки учасників освітнього процесу в умовах воєнних дій і збройних конфліктів, надання соціально- психологічної допомоги постраждалим від насильства та торгівлі людьми (https://imzo.gov.ua/psyholohichnyj-suprovid-ta-sotsialno-pedahohichna- robota/materialy-dlia-vykorystannia-v-roboti-pid-chas-voiennykh-diy/krashchi- praktyky-psykholoho-pedahohichnoho-suprovodu-ta-pidtrymky-uchasnykiv-osvitn- oho-protsesu-v-umovakh-voiennykh-diy-i-zbroynykh-konfliktiv-nadannia-sotsial-no- psykholohichnoi-dopomohy-postrazhda/). - інформування з питань запобігання та протидії домашньому насильстві в умовах воєнного стану в Україні; - формування у здобувачів освіти національних та європейських цінностей; - ознайомлення педагогів з технологіями надання першої психологічно допомоги учасникам освітнього процесу та запровадження «Психологічної хвилинки» під час уроків; Рекомендувати вчителям під час уроку впроваджувати психологічні хвилинки, які допоможуть здобувачу освіти впоратися зі стресом та його наслідками, емоційно налаштуватися на урок, на плідну роботу, завдяки чому створюватиметься сприятлива атмосфера, яка дасть змогу дітям розслабитися, зняти емоційне напруження, відновити почуття безпеки та психоемоційного комфорту, що є природним механізмом стабілізації. Регулярне впровадження психологічних хвилинок у зручний час та слушній нагоді допоможе здобувачу освіти стати більш спокійним, врівноваженим, а також дасть змогу краще зрозуміти свої почуття. Учитель має сам визначити, коли і у який час провести психологічну хвилинку. Інформацію можна отримати на сайті (https://imzo.gov.ua/psyholohichnyj-suprovid-ta-sotsialno- pedahohichna-robota/materialy-dlia-vykorystannia-v-roboti-pid-chas-voiennykh- diy/vpravy-dlia-ditey-ta-pidlitkiv-iaki-perebuvaiut-u-stresoviy-sytuatsii-dlia-zniattia- psykhoemotsiynoho-napruzhennia/). - інформування про вплив та наслідки вживання наркотичних, психоактивних речовин, алкоголю та тютюнопаління; - ознайомлення учасників освітнього процесу із загрозами, які може нести інтернет (шахрайство, спам, кібербулінг тощо); - популяризація ненасильницької моделі поведінки; - формування моральної поведінки, активної життєвої позиції, єдності слова і діла в особистості, готовності брати активну участь у житті своєї держави; - ознайомлення педагогів та батьків здобувачів освіти з основними закономірностями та умовами сприятливого розвитку дитини. Згідно із Законом України «Про професійний розвиток працівників»; Концепцією державної системи професійної орієнтації населення, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України; Положенням про психологічну службу у системі освіти України одним із головних завдань закладу освіти є повсякденна допомога здобувачам освіти, формування готовності до самостійного планування професійного розвитку. Профорієнтаційна робота займає важливе місце в діяльності закладу освіти, а також у роботі практичного психолога оскільки вона, з одного боку, забезпечує зв’язок системи освіти з економічною системою країни, з іншого, поєднує сьогодення здобувачів освіти з їхнім майбутнім. Саме тому освіта має не тільки забезпечувати предметну підготовку, а й створювати сприятливі умови для професійного самовизначення здобувачів освіти. Профорієнтаційна робота в закладі освіти має проводитись систематично і поетапно, починаючи з 1 класу. Практичний психолог через організацію комплексу заходів призначених для визначення у підростаючого покоління тих професійно важливих якостей (відповідних певній професії), які достатні й необхідні для оволодіння професійними знаннями, уміннями та навичками, що обумовлюють успішність та ефективність у професійній діяльності допомагає здобувачам освіти, враховуючи їх особистісні якості, максимально правильно вибрати свою професійну стежку. Інформуємо, що Державною науковою установою «Інститут модернізації змісту освіти» започатковано реалізацію Всеукраїнського проєкту з профорієнтації та побудови кар’єри «Обери професію своєї мрії» (далі – Проєкт), що наразі триває. Мета Проєкту – сприяння здобувачам освіти свідомо обрати професію своєї мрії, стати успішним у житті та реалізувати себе в Україні. Здобувачі освіти зможуть відвідати портал Проєкту (https://www.hryoutest.in.ua/), зареєструватися та пройти профорієнтаційне тестування; отримати результат тестування, який буде відправлено на електронну пошту, зазначену під час реєстрації; Психологічний супровід розвитку та навчання дитини практичний психолог здійснює за основними напрямками діяльності: організаційно-методична робота, консультування, діагностика, корекція, профілактика, зв’язки з громадськістю. Організаційно-методична робота Важливою складовою планування діяльності практичного психолога є організаційно-методична робота. Ïï метою є організація своєї діяльності, аналіз та узагальнення результатів, підвищення власного професіоналізму шляхом самоосвіти. Орієнтирами у плануванні роботи є нормативно-розпорядчі документи та річне планування діяльності освітнього закладу, а саме узгодження плану діяльності практичного психолога із потребами закладу освіти. Поточну роботу фахівець психологічної служби закладу освіти фіксує в журналі практичного психолога/соціального педагога відповідно до листа МОН від 24.07.2019 № 1/9-477 «Про типову документацію працівників психологічної служби у системі освіти України» за покликанням: https://docs.google.com/document/d/1UY хе kXCqYFOKgjZjd5xA4-KbSBzIef- qWQoEWugPs/edit ) Перелік нормативно-правового забезпечення фахівців психологічної служби у системі освіти України, що постійно оновлюється та доповнюється, розміщено на вебсайті ДНУ «Інститут модернізаціі змісту освіти» за покликанням https://imzo.яov.ua/psyholohichnvj-suprovid-ta-sotsialno-pedahohichna- robota/informatsijna-baza-psyholohiv-ta-sotsia1nyh-pedahohi/ Консультування Ситуація, яку переживає Україна, виходить за межі звичайного досвіду роботи практичного психолога. Війна спричинила значне порушення життєдіяльності людей, шкоду їхньому здоров’ю, великі людські втрати, значні матеріальні збитки тощо. Все це вкрай негативно позначається на кожній родині. Одні родини були вимушені залишити домівку та переживають кризу, пов’язану з втратами не лише матеріальними, але і соціальними. Інші родини переживають втрату близької людини. Психічне травмування у людей, що пережили надзвичайні події, має різну глибину і складність. Це залежить від багатьох факторів: вік постраждалого, ступінь причетності до надзвичайної події (свідок, учасник, постраждалий), життєвий і професійний досвід, психоемоційний статус та вміння володіти своїми емоційними станами, наявність або відсутність підтримки з боку найближчого соціального оточення. Психологічне консультування як вид діяльності з’явилося у відповідь на потреби людей, у яких виникають певні труднощі та ґрунтується на засадах ідеї про те, що будь-яка людина може самостійно впоратись з більшістю власних психологічних проблем. Проте, за різних умов людина не завжди здатна усвідомлювати справжні причини проблеми, способи її розв’язання і саме у цьому потребує допомоги професіонала. Практичні психологи під час спеціально організованого процесу спілкування із учасником освітнього процесу, який звернувся за допомогою, актуалізують додаткові психологічні ресурси, які сприяють пошуку нових можливостей виходу із складних життєвих обставин. Практика роботи свідчить, що рідко дитина чи доросла людина звертається до психолога із скаргою на психологічну травму. Справжня травма зазвичай виявляється у процесі роботи над зовсім іншим запитом. Людину можуть турбувати труднощі у концентрації уваги, погіршення пам’яті, виникнення неуважності, страхів, почуття невпевненості в собі, відчуття втрати сенсу у житті або апатія, надмірно критичне ставлення до себе чи зниження самооцінки. У структурі консультативного процесу частіше за все зустріч розпочинається зі скарги. Звернення учасників освітнього процесу до практичного психолога, соціального педагога – це певним чином мотивоване звернення до фахівця з проханням надати конкретну форму психологічної, соціально-педагогічної допомоги. Переважно саме проблема визначає запит учасника освітнього процесу. Діагностична робота Діагностична робота має бути простою і доступною, а за результатами планується подальший супровід навчання та розвитку дітей. Важливими завданнями діагностики є підбір діагностичного інструментарію, придатного для роботи з різними категоріями здобувачів освіти та уточнення змісту та методів корекційної роботи з урахуванням результатів психологічної діагностики. Практичний психолог аналізує результати дослідження, заносить їх у картку індивідуального супроводу здобувача освіти. За результатами психологічного дослідження окреслюються подальші шляхи супроводу здобувача освіти Тактика практичного психолога зводиться до вирішення таких завдань: складання діагностичного висновку на здобувача освіти із занесенням результатів до індивідуальної картки; проведення бесіди з дитиною, батьками та педагогом за результатами діагностики, повідомлення результатів дослідження в межах компетенції фахівця психологічної служби; залучення здобувача освіти до програми підвищення стресостійкості з визначенням індивідуального або групового формату роботи з наданням переваги груповому формату відповідно до його віку; консультаційний супровід батьків та педагога з метою надання рекомендацій щодо створення підтримуючого середовища, визначення динаміки змін у дитини; спостереження за здобувачем освіти під час уроків та в позаурочний час із зазначенням динаміки змін у поведінці та емоційному стані особи; поради батькам та педагогам щодо залучення здобувача освіти до різних активних заходів. Строк втручання практичного психолога визначається індивідуально для кожної дитини, яка пережила травматичну подію, зокрема з урахуванням гостроти проблеми, ступеня функціональної спроможності мінімізувати негативні наслідки, рівня розвитку зв’язків із соціальним оточенням. Планування індивідуальної роботи з дитиною є своєрідним прогнозом стосовно дитини, що дає змогу побачити цілісну картину особистості дитини, її ймовірне майбутнє. Дітям, які пережили травматичні події потрібен більш тривалий час для оволодіння функціональними навичками, тому практичному психологу, в першу чергу, потрібно приділяти увагу розвитку вмінь, які дають дитині відчуття самостійності та власної значущості, відновленню/налагодженню соціальних контактів, позитивних активностей. Важливою є міжсекторальна та міжвідомча взаємодія із фахівцями відповідних служб для забезпечення повноцінного психічного і соціального розвитку особистості та створення алгоритму перенаправлення до відповідних організацій, які надають спеціалізовані психологічні та соціальні послуги. Звертаємо увагу на конфіденційність у всьому, що стосується взаємин з учасником освітнього процесу, його особистого життя і життєвих обставин. Виняток становлять випадки, коли виявлені симптоми є небезпечними для учасника освітнього процесу та інших людей. У такому разі фахівець зобов’язаний поінформувати тих, хто може надати кваліфіковану допомогу; фахівець не збирає додаткових відомостей про обстежуваного без його згоди і задовольняється лише тією інформацією, яка потрібна для виконання професійного завдання; він зобов’язаний зберігати професійну таємницю, не поширювати відомостей, отриманих у процесі роботи, додержуватись анонімності оприлюднення інформації про особу; документація роботи працівника психологічної служби має лише професійно необхідні матеріали. У тому разі, коли практичний психолог звертається за допомогою до інших фахівців, потрібно спеціально ознайомити їх з питанням, що стосуються умов і терміну зберігання таких матеріалів, а також обмежень у використанні інформації про особу і попередити про відповідальність за недотримання конфіденційності. Діагностична робота, а саме: проведення дослідження та оформлення діагностичного висновку, ґрунтується на результатах анкетування. Анкетування здобувачів освіти (індивідуальне тестування, групове опитування) може здійснюватися після попередньої бесіди з його учасниками, під час якої треба прояснити: - мету, з якою здійснюється анкетування; - у якій формі буде проводитись опитування; - як буде здійснюватися оброблення та подання результатів; хто може бути ознайомлений з результатами; - які наслідки анкетування можуть виникнути для учасника та його найближчого соціального оточення; - можливе скасування конфіденційності за умови реальної загрози життю і здоров’ю опитаного або його найближчому соціальному оточенню (наприклад: суїцид, кримінальний злочин тощо); - участь в опитуванні є добровільною, кожен з учасників має повне право відмовитись від участі в роботі на будь-якому її етапі; - якщо деяке із запитань, на думку опитуваного, є для нього неприйнятним (з особистих, релігійних, етичних або інших міркувань), він має право відмовитись на нього відповідати. Після закінчення анкетування треба обов’язково повідомити, коли і в якій формі опитаним буде надана інформація. Надання інформації про результати анкетування: - результати надати у такій формі, яка передбачає ясне розуміння висновків; - за потреби, надати індивідуальні пояснення у формі і за змістом, які відповідають віковим, культурним та індивідуально-психологічним особливостям особи, рівню його освіти та актуальному психоемоційному стану; - неприпустимим є надання інформації особам, які не беруть участі у роботі; спеціалістам, які працюють в команді (класний керівник, директор тощо), інформація надається в узагальненому вигляді з урахуванням їх рівня освіти, особливостей спілкування з найближчим соціальним оточенням і таким чином, щоб забезпечити її конфіденційність. Акцентуємо увагу, що Українським науково-методичним центром практичної психології і соціальної роботи розроблено методичні рекомендації «Застосування діагностичних мінімумів у діяльності працівників психологічної служби», які розміщені на вебсайті ДНУ «ІМЗО» (https://imzo.gov.ua/psyholohichnyj-suprovid- ta-sotsialno-pedahohichna-robota/informatsijna-baza-psyholohiv-ta-sotsialnyh-pedahohi/navchalno-metodychni-materialy-dlya-psyholohiv/psyhodiahnostychna- robota/). Також звертаємо вашу увагу, що діагностичний інструментарій для фахівців психологічної служби розміщено на веб-сайті ДНУ «ІМЗО» (https://imzo.gov.ua/psyholohichnyj-suprovid-ta-sotsialno-pedahohichna- robota/informatsijna-baza-psyholohiv-ta-sotsialnyh-pedahohi/navchalno-metodychni- materialy-dlya-psyholohiv/psyhodiahnostychna-robota/). Корекційна робота Компонентами освіти є процеси навчання, виховання та корекції. При цьому корекцію розглядають як основу освітньої діяльності в закладі освіти: без цілеспрямованого подолання чи послаблення недоліків знижується ефективність навчання й виховання дітей, що ускладнює процес оволодіння потрібними для них знаннями, вміннями, навичками та становлення поведінки, особистості в цілому. Корекційна робота практичного психолога спрямована на підвищення загального рівня розвитку дитини, заповнення прогалин її попереднього розвитку i навчання, розвиток недостатньо сформованих вмінь та навичок, підготовку дитини до адекватного сприйняття навчального матеріалу. Міністерство освіти i науки України рекомендує використовувати в роботі корекційні програми, що розміщено на сайті ДНУ «ІМЗО» за покликанням: https://docs.google.com/document/d/1jjQzAxFTFXdzVBaYu5OxcpqMz9gxh mtz IsEJDisfnM/edit Під час проведення корекційної роботи працівникам психологічної служби рекомендовано використовувати програми переможців III етапу Всеукраїнського конкурсу авторських програм практичних психологів i соціальних педагогів «Нові технології у новій школі» у номінаціі «Корекційно- розвиткові програми», які отримали гриф Міністерства освіти i науки України (2020 року). Матеріали розміщено на веб-сайті ДНУ «ІМЗО» за покликанням: https://imzo.gov.ua/vseulcrains-kvv-konkurs-avtors-kylch-prohram-praktychnvkh- psykho1ohiv-i-sotsia1-nykh-pedahohiv-novi-tekhno1ohii-u-noviy-shko1i/avtors-ki- prohramy/avtors-ki-prohramy-2020/ Звертаємо увагу керівників закладів освіти, що практичний психолог не повинен виконувати обов’язки дефектолога, логопеда, корекційного педагога, тож власне заняття та допомога в навчанні — не його сфера діяльності, але він може звернутися до фахівців IPЦ за консультацією. Перелік корекційно-розвиткових програм, типових освітніх програм, методичних рекомендацій, навчально-методичних посібників для роботи з дітьми з особливими освітніми потребами розміщено на вебсайті ДНУ «ІМЗО» за покликанням: https://imzo.gov.ua/osvita/zaga1no-serednya-osvita/korektsiyni-programi/ Профілактична робота Профілактична робота працівників психологічної служби – це система заходів, спрямованих на охорону психічного здоров'я; попередження неблагополуччя у розвитку людини, групи, суспільства; створення психологічних умов, сприятливих для розвитку особистості. Профілактична робота практичного психолога спрямована на створення у закладі освіти таких умов навчання та виховання, які сприятимуть гармонійному психічному та особистісному розвитку здобувачів освіти. Одним із важливих напрямів діяльності практичного психолога є профілактична робота з подолання злочинності серед неповнолітніх. Саме підвищення рівня просвітницької роботи щодо оволодіння дітьми, учнівською та студентською молоддю знаннями та навичками, є необхідними для формування культури здорового способу життя, є одним із важливих напрямів систематичної і планомірної роботи працівників психологічної служби. Звертаємо вашу увагу, що на сайті ДНУ «ІМЗО» розміщено «Банк програм для неповнолітніх у конфлікті з законом» (https://www.msp.gov.ua/content/bank- program-dlya-profilaktiki-socialnogo-siritstva.html), (https://imzo.gov.ua/psyholohichnyj-suprovid-ta-sotsialno-pedahohichna- robota/informatsijna-baza-psyholohiv-ta-sotsialnyh-pedahohi/najkraschi-rozrobky- metodyky-treninhy-zhurnaly/). З метою належного психологічного, соціально-педагогічного супроводу учасників освітнього процесу рекомендуємо вжити заходів щодо посилення профілактичної роботи із запобігання правопорушень, злочинності серед неповнолітніх. Зв’язки з громадськістю Важливим завданням системи освіти є забезпечення високої якості освіти у відповідності потребам особистості та суспільства. Тому особливої актуальності набуває питання співробітництва закладу освіти, сім’ї та громадськості. Заклад освіти вступає в безпосередні контакти з громадськими організаціями, позашкільними закладами, з батьками з метою реалізації однієї спільної мети: формування гармонійно-розвинутої, високоосвіченої, соціально-активної i національно-свідомої особистості. Наразі в державі гостро стоїть питання залучення психологів закладів освіти до процесуальних дій за участю дітей, зокрема в їхньому допиті, що передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України. Відповідно до Національної стратегією реформування системи юстиції щодо дітей на період до 2023 року (Розпорядження КМУ від 18 грудня 2018 р. № 1027-р (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1027-2018-%D1%80#Text) та Розпорядження КМУ від 27 листопада 2019 р. № 1335-р «Про затвердження плану заходів з реалізації Національної стратегії реформування системи юстиції щодо дітей на період до 2023 року» (https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zatverdzhennya- planu-zahodiv-z-a1335r) передбачено створення Реєстру психологів, навчених працювати з дітьми, які постраждали від насильства. До Реєстру відбиратимуть психологів, які мають вищу психологічну освіту, досвід роботи з дітьми, які пройшли навчання та отримали спеціалізовану підготовку, оскільки після пережитого випадку насильства діти гостро переживають свій досвід і можуть відчувати шок або ступор. Для роботи із такими дітьми потрібно мати набір спеціального інструментарію і знати, як не нашкодити. Мета такої роботи – зробити процес менш травмуючим для дитини, максимально ефективним, аби голос дитини почули, її права були захищені й винних притягнули до відповідальності. Окрім зазначеного вище, введення Реєстру психологів також допоможе у подоланні й наслідків війни в Україні, зокрема сплеску дитячої злочинності. Навчальна діяльність Навчальна діяльність – форма активного співробітництва, що спрямована на удосконалення, розвиток, формування особистості. У закладах освіти цей напрям роботи реалізується працівниками психологічної служби за допомогою викладання навчального матеріалу за програмами курсів за вибором, факультативів, гуртків психологічного та соціально-педагогічного спрямування. Програми факультативів, спецкурсів i курсів за вибором розміщено на вебсайті ДНУ «ІМЗО» за покликанням: https://imzo.gov.ua/psyholohichnyj- suprovid-ta-sotsia1no-pedahohichna-robota/fakul-tatyvy/ Реакції на кризову ситуацію у дітей різних вікових категорій є різними. Відповідно до таких ситуацій є різними й ризики, а також потреби виходу з них. Під час кризової ситуації здобувачі освіти можуть відчувати власну провину за події, що відбулися. У них виникають страхи, знижується рівень комунікації або, навпаки, вони проявляють надмірну турботу про захист та порятунок людей. З метою стабілізації психоемоційного стану здобувачів освіти та їх налаштування на освітню діяльність рекомендуємо фахівцям психологічної служби впроваджувати «годину психолога/соціального педагога» та факультативні курси (https://drive.google.com/file/d/1XJeuteWxmdYypqcgHbAkIm7TYYdSDPFF/view) Звертаємо увагу, що час на проведення зазначеної години потрібно врахувати у плані роботи закладу освіти в частині позакласної роботи 1 раз на місяць для кожної групи/класу. З метою запобігання додаткової інформаційно-психологічної шкоди громадянам України, Етична комісія Національної психологічної асоціації (ЕК НПА) рекомендує та наголошує на необхідності дотримання етичних вимог під час висвітлення зазначених подій та пов’язаних з ними особистих історій. Згадані вимоги визначені Етичним кодексом психолога (протокол № 34 від 09.09.2021). Тому під час активних воєнних дій на території України Етичною комісією Національної психологічної асоціації розроблено порядок дотримання етичних вимог до діяльності психолога. 1. Принцип пріоритетності інтересів травмованої особистості відносно колективних (суспільних) інтересів. Потреби людини, яка зазнала насильства, у безпеці, збереженні приватності, автономії, допомозі є абсолютним пріоритетом відносно потреб суспільства в оприлюдненні суспільно значущої інформації. Лише постраждалій особі належить остаточне право вирішувати, чи буде оприлюднена її історія. Почуття та травматичний досвід людини не можна використовувати з метою досягнення певних політичних, соціальних чи будь- який інших цілей. 2. Принцип інформованої згоди та її зворотності. Кожен фахівець, залучений до супроводу особи, яка зазнала насильства, зобов’язується заручитися інформованою згодою цієї особи на оприлюднення її історії, детально обговоривши і узгодивши цілі, обсяг, міру деталізації, контекст такого оприлюднення. Фахівець несе відповідальність за оцінку того, чи є інформована згода цілком свідомим рішенням, а не імпульсивним вчинком або іншим наслідком травматизації. Фахівець усвідомлює та безумовно визнає право особи, яка зазнала насильства, відкликати свою згоду на будь-якому етапі оприлюднення. 3. Принцип компетентного втручання. Кожен фахівець, залучений до психологічного супроводу особи, яка зазнала насильства, або поширення її історії на суспільний загал, визнає свою відповідальність за публічне надання доказів своєї належної кваліфікації/спеціалізації у роботі з чутливими темами насильства. 4. Принцип конфіденційності та анонімності. Інформаційні матеріали щодо воєнних злочинів, злочинів проти людяності, жорстокого поводження мають безумовно захищати право осіб, які постраждали внаслідок таких злочинів, на конфіденційність, анонімність, недоторканість приватного життя. Фахівець несе відповідальність за надання для подальшого розповсюдження відомостей, фотографій, малюнків тощо, що належать жертві, та можуть бути використані для небажаного розкриття її особи, навіть за наявності інформованої згоди. 5. Принцип необхідного і достатнього обсягу інформації. За можливості варто уникати оприлюднення історій людей, які зазнали насильства, навіть за наявності інформованої згоди. Рекомендовано посилатися на вже оприлюднені, зокрема офіційними особами, приклади, обговорювати не стільки долю певних осіб, скільки узагальнене явище. Інформуючи суспільний загал про обставини скоєного злочину проти сексуальної недоторканості особистості, фахівець зобов’язується уникати надмірної деталізації та емоційної забарвленості повідомлень з метою запобіганню вторинній травматизації жертви та її близьких, травми свідка або надмірного/патологічного емоційного залучення в аудиторії. Розкриття зайвих деталей також є небезпечним з точки зору захисту конфіденційності та анонімності особи чи осіб, чия історія поширюється, що є абсолютно неприйнятним наслідком такого поширення. 6. Принцип неупередженого та недискримінуючого висвітлення. Жодна особа, яка зазнала насильства, не заслуговує на те, що з нею сталося, не несе відповідальності за свої страждання, не має імпліцитних умов, залежних від її статі, віку, походження, які роблять її переживання більш або менш болісними порівняно з іншими. Кожна людина переживає те, що з нею сталося, у свій спосіб і заслуговує на безумовну повагу до себе та своїх переживань. Інформуючи суспільство про випадки жорстокого поводження російських військових з мирним населенням, зокрема злочини проти сексуальної недоторканності особистості, потрібно дотримуватися гендерно-чутливого підходу. Зокрема, уникати оціночних суджень або коментарів щодо різного ступеню травмівного впливу насильства, зокрема сексуалізованого, на осіб різної статі. Досвід зіткнення з насильством може бути руйнівним як для жінок, так і для чоловіків. 7. Принцип суспільної значущості інформації. Поширюючи інформацію, що торкається чутливих або травмагенних тем, важливо пам’ятати, що сексуальне насильство є не ексцесом війни, а різновидом зброї, що застосовується проти всього суспільства. Варто фокусуватися на просвітництві аудиторії, поясненні причин та наслідків тих чи інших подій, наданні узагальнених рекомендацій. Етична комісія закликає фахівців, задіяних у висвітленні російських воєнних злочинів проти громадян України, чітко усвідомлювати мету такого висвітлення, уникати зайвої травматизації суспільства, натомість усіма доступними засобами сприяти зміцненню його солідарності, стійкості, спроможності чинити ефективний опір ворогу. Крім того, на вебсайті ДНУ «ІМЗО» розміщені матеріали щодо протидії сексуальному насильству (https://imzo.gov.ua/psyholohichnyj-suprovid-ta- sotsialno-pedahohichna-robota/materialy-dlia-vykorystannia-v-roboti-pid-chas- voiennykh-diy/protydiia-seksual-nomu-nasyl-stvu/). Отже, незважаючи на масштабність і складність проблеми, практичний психолог через свій професійний ресурс, здійснюючи комплексний і системний підхід у своїй діяльності має можливості для допомоги та підтримки учасників освітнього процесу.

ВПРАВИ НА ЗНИЖЕННЯ СТРЕСУ (4 стихії)

Психологічна майстерня для практичних психологів ЗПТО

Психологічна майстерня для практичних психологів ЗПТО “Превентивне виховання як важлива форма роботи практичного психолога в ЗПТО”. Проблема превентивності завжди була і є важливою в системі психолого-педагогічних, медичних, правових, соціологічних досліджень у різних країнах світу. В Україні ця проблема набуває особливої гостроти, оскільки молодь формується в складних соціокультурних умовах економічних і політичних суперечностей, неврівноваженості соціальних процесів. Термін латинського походження «превентивний» означає «запобіжний». Отже, превентивне виховання є випереджальним, застережливим процесом. Превентивність ж визначається як «спрямованість на запобігання негативних явищ», як «перетворення середовища ризиків на простір можливостей для самореалізації особистості дитини, що дає змогу значно підвищити ефективність виховної роботи, попередити поширення негативних явищ у дитячому і молодіжному середовищі». Превентивне виховання як напрямок роботи з учнівською молоддю посідає важливе місце в системі виховної роботи сучасної школи. Воно включає в себе підготовчі та профілактичні дії практичного психолога, соціального педагога, класного керівника, спрямовані на запобігання формування в учнів негативних звичок, рис характеру, проявам асоціальної поведінки та організацію належного догляду за діяльністю учнів. Саме цим і зумовлена актуальність засідання Психологічної майстерні для практичних психологів ЗПТО, яке відбулося 20 травня 2022 року в онлайн-форматі на тему “Превентивне виховання як важлива форма роботи практичного психолога в ЗПТО”. Олайн- засідання підготовлене та організоване Світланою Демидась, методистом навчально-методичного центру психологічної служби і соціальної роботи. Мета засідання полягала у тому, щоб розкрити основні аспекти сутності превентивного виховання учнівської молоді, систему роботи педагогічних працівників освітніх закладів щодо попередження та запобігання асоціальної поведінки учнів, вплив сімейного виховання на формування особистості дитини; сприяти виробленню інтегрованих міждисциплінарних підходів, консолідація зусиль усіх суб’єктів освітнього процесу щодо превентивної роботи в ЗПТО. Зокрема Світлана Демидась, методист навчально-методичного центру психологічної служби і соціальної роботи ТОКІППО акцентувала увагу на питанні про сутність та методи превентивного виховання учнів як психолого-педагогічного аспекту та на основних помилках сімейного виховання, що є значущими для цілісного та «правильного» усвідомлення власного «Я» в соціумі. Оксана Жизномірська, кандидат психологічних наук, доцент кафедри педагогіки і психології та інклюзивної освіти ТОКІППО розкрила питання превентивного виховання особистості та проаналізувала сучасні підходи до превентивної діяльності підростаючої молоді. Окреслила ключові завдання превентивного виховання, які поставлено перед молодою людиною, що корелюються із її моральними якостями, принципами, цінностями. Запропонувала психологічну техніку «Море» з метою психологічного налаштування, комфорту в онлайн-кімнаті та в подальшому цікавим обговоренням своєї історії, спогаду про приємне, радісне, чутливе, індивідуальне, що супроводжувалося позитивними емоціями, відчуттями, думками учасників чергового засідання. Ірина Равасевич, кандидат психологічних наук, соціальний педагог ДПТНЗ «Тернопільського вищого професійного училища сфери послуг та туризму» зосередила увагу на організації роботи соціального педагога з батьками учнів з питань превентивного виховання. Лариса Собчак, практичний психолог Тернопільського вищого професійного училища ресторанного сервісу і торгівлі розкрила питання щодо моделі психолого-педагогічного супроводу превентивного виховання в ЗПТО та окреслила власний досвід роботи з даного питання з учасниками освітнього процесу у своєму закладі. Інна Сіньковська, завідувач науково-педагогічної бібліотеки ТОКІППО цілісно презентувала рекомендаційний бібліографічний список літератури, новинки психологічних видань з даної теми. Учасники обмінювалися досвідом, висловлювали щирі подяки, продукували нові ідеї, окреслювали свої бачення щодо подальшої співпраці та ефективної психологічної комунікації. Дякую усім за розуміння та співпрацю. До нових зустрічей!

ПЕРША ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА

Формуємо позитивне мислення у дітей.

Формуємо у дітей позитивне мислення. Люблячим батькам важливо формувати в дітей правильний спосіб мислення й позитивний настрій. Разом з дитиною ви можете визначити, як вона сприймає навколишній світ. Ставлячи правильні запитання, ви не тільки отримаєте потрібну інформацію, а й зможете заохочувати поведінку, яка принесе позитивні зміни та сприятиме найкращому використанню доступних ресурсів, що пропонуються життям. Як кажуть, куди думка – туди й енергія. Один зі способів навчити дітей розвивати позитивний спосіб мислення та світогляд у цілому, а також ефективно їх використовувати, – це розмовляти з ними чесно та ставити особливі навідні запитання. Це не означає, що треба вказувати, що їм робити; це лише означає, що слід пояснювати дітям значення позитивного способу життя та вчити їх приймати й отримувати максимальну користь із того, що вони мають. Ставте дітям такі глибокодумні запитання, щоб залучати їх до бесіди й допомагати розвитку здорового мислення. Деякі із запропонованих запитань допоможуть покращити ваші взаємини з дитиною та зв'язок з нею, до того ж навчать краще розуміти свою дитину. 1. Як ти думаєш, які п'ять слів найкраще описують тебе? Це запитання спрямоване в ту сферу, де діти добре знають себе й мають уявлення про те, що інші люди думають про них. Воно дає вашій дитині хороший орієнтир, де вона перебуває у своєму маленькому світі, що є важливою частиною формування правильного уявлення про саму себе. 2. Яке заняття робить тебе щасливим? Деякі діти скажуть, що комп'ютерні ігри змушують їх відчувати себе щасливими, що насправді теж чудово. Адже останні дослідження показують, що дійсно існує велика кількість психологічних переваг таких ігор (звісно, якщо вони не містять насильства й жорстокості). Ігри навіть сприяють зближенню подружжя, коли вони грають разом. Сенс цього запитання полягає в тому, щоби звернути увагу вашої дитини на те, що змушує її відчувати себе щасливою, та пояснити, що вона може самостійно збільшувати час занять тими справами, які приносять їй найбільшу радість. Слід сподіватися, що це навчить її продовжувати ту діяльність, хобі й навіть кар'єру, які будуть робити її щасливою протягом усього подальшого життя. 3. Що ти вмієш робити таке, чому можеш навчити інших? Це запитання переслідує мету розповісти дитині, що життя не зосереджене виключно на ній, її власних інтересах і тому, що вона може отримувати від інших людей. Життя торкається всіх нас, і ми повинні вміти допомагати один одному. Дане запитання допоможе вашій дитині відчувати себе значущою й підвищить її самооцінку. Це нагадає їй, що вона важлива в цьому світі, їй є що запропонувати іншим людям. Коли дитина відчуває себе особливою (у хорошому розумінні цього слова) і знає, що їй є що запропонувати, вона розвиває почуття власної гідності, її впевненість у собі поступово зростає, до того ж вона з більшим завзяттям починає вчитись. 4. Яка подія з тих, що коли-небудь траплялися з тобою, є для тебе найпрекраснішою/жахливою? Життя не завжди сонячне й безтурботне, але й не все в ньому так похмуро й невтішно. Життя – це поєднання щасливих і сумних миттєвостей, і це робить його таким цікавим і багатогранним. Діти повинні зрозуміти це якомога раніше, щоб морально підготуватись до життя. Це запитання спрямовує дитину на усвідомлення зазначених фактів. Воно допомагає дитині усвідомити (на власному досвіді), що погане не триває вічно. Після бурі завжди виходить сонце, і його неймовірне тепло, зігріваючи наші серця, змушує відчувати себе просто чудово. За допомогою цього запитання ви також отримуєте цінну інформацію про те, подолання якого переживання ваша дитина найбільше потребує зараз і, відповідно, яку допомогу ви можете їй запропонувати. 5. Який урок ти виніс із кращої/гіршої події свого життя? Старе прислів'я каже, що досвід – це найкращий учитель, і це правда. Важливо, щоб діти брали уроки із власного досвіду (як позитивного, так і гіркого), а також з досвіду інших людей, зокрема своїх батьків. Це запитання – один з найкращих способів досягти прогресу в цьому напрямі, а також спосіб навчитися брати найкраще з будь-якої ситуації. Коли ваша дитина вчиться на своєму досвіді, це означає, що вона навряд чи повторить ті ж самі або подібні помилки в майбутньому. 6. Як ти думаєш, що найбільше стане в пригоді тобі в дорослому житті з того, що ти зараз вчиш? Це запитання нагадує дітям, що колись вони стануть дорослими, що незабаром їм доведеться почати самостійне життя. Ідеться також про розвиток у дітей здатності прислухатись до голосу своєї совісті, а також про те, що конкретно їм необхідно зробити просто зараз, щоб уміти прямувати за її вказівками. Коли ваша дитина розуміє цінність набутих знань і того, як ці знання допоможуть їй у майбутньому, це може мотивувати її на отримання реального задоволення від читання, навчання та процесу пізнання. 7. Якби ти міг здійснити подорож у часі на три роки назад і побачити себе молодшим, яку пораду ти дав би самому собі? Це запитання може привести до веселої розмови, яка допоможе вам дізнатися про ті проблеми минулого, які шкодили вашій дитині, і звернутись до них, щоб розвивати в неї здатність учитись на своїх помилках. Запитання відкриває безмежні можливості порозмовляти з дітьми про те, як слід боротися з неприємностями й розчаруваннями в житті, допоможе зрозуміти зміст приказки «Свої біди перетворюй на перемоги». 8. За що ти найбільше вдячний долі? Це запитання змушує дітей бути вдячними долі й більше орієнтуватись на яскраві сторони свого життя. Воно вчить дітей розглядати події в перспективі, озиратись навкруги й цінувати те, що вони мають: сім'ю, друзів, хорошу школу, їжу. У свою чергу, це сприятиме почуттю всеосяжного щастя вашої дитини, оскільки між вдячністю і щастям дуже тісний взаємозв'язок. 9. Як ти думаєш, що відчуває інша людина? Діти легко фокусуються виключно на своїх власних емоціях і переживаннях і нехтують почуттями інших людей. Однак, щоби будувати міцні взаємини й уникати непотрібних конфліктів у житті, важливо, щоб дитина брала до уваги те, що відчувають у тій чи іншій ситуації інші люди, і проявляла розуміння та співчуття. Допомагайте дитині розвивати емпатію, співчуття, співпереживання, примушуючи її цікавитись тим, що відчуває інша людина. Ваша дитина стане більш співчутливою, щасливою людиною з почуттям власної гідності, просто ставши більш уважною й чуйною. Вона буде вести більш багате, наповнене сенсом життя, думаючи про інших людей і допомагаючи їм. 10. Як, на твою думку, повинно скластися твоє життя в майбутньому? Це запитання також спрямовує дітей на думки про майбутнє і його планування. Воно допоможе вашій дитині обміркувати, ким вона хоче стати, коли виросте, і яким би хотіла бачити світ, коли подорослішає. Ви, у свою чергу, виявите, в якому напрямку рухається ваша дитина, і дізнаєтеся про те, як допомогти їй здійснити її мрію. 11. Як ти думаєш, хто із твоїх друзів мені подобається найбільше? Чому? Оточення має великий вплив на світогляд людини. Якщо ви знаходитесь у суспільстві негативно налаштованих людей, ваш власний настрій, швидше за все, теж зміниться і стане негативним. Якщо у вас позитивні друзі, ви самі наповнитесь радістю й оптимістично подивитесь на світ. Питайте про це дітей, щоби з'ясувати, хто з кола їхніх друзів має найбільший вплив на них. Допоможіть своїй дитині подумати над тим, що, згідно зі знаменитою фразою Джима Рона (всесвітньо відомого філософа бізнесу), усі ми схожі в середньому на п'ятьох осіб, з якими проводимо найбільше часу. 12. Якби ти міг вирости знаменитим, чим би ти хотів прославитись? Це запитання налаштовує дітей на думки про істинне значення успіху та про спадок, який вони хотіли б залишити після себе. Чи полягає успіх у накопиченні великої суми грошей, чи ж він означає щось значно більше? За що б ти хотів, щоб люди пам'ятали тебе? Те, як ваша дитина розмірковує й відповідає на ці запитання, підкаже вам, до якого типу характеру вона схильна, до того ж ви з'ясуєте, хто впливає на неї та є прикладом для наслідування. Це важлива інформація для контролю над розвитком особистості вашої дитини. 13. Як би ти змінив світ, якби міг? Дослідження показують, що очікування позитивного досвіду приносить більше щастя, ніж сам досвід. Коли ваша дитина стане досить дорослою, щоб розуміти, що завтра – це не сьогодні, і кожний новий день – це можливість для позитивних змін, почніть прищеплювати їй прагнення полегшувати недуги й різні труднощі на своєму маленькому шляху для того, щоб її власне завтра і світ у цілому стали краще. Щаслива та людина, яка думає, що проблеми переборні, уміє ефективно вирішувати їх. 14. b>Чим ти можеш допомогти людям уже сьогодні? Оскільки життя як таке завдає багато болю, який приносять із собою хвороби, бідність, неуцтво й душевні страждання, важливо ставитись один до одного як до братів і сестер. Братерство – це те, чого в серці своєму потаємно прагне кожний з нас. Бути братами й сестрами означає бути готовими допомогти один одному. Періодично ставте перед дитиною це запитання, щоб додати духу щедрості та шляхетності в її повсякденне життя. Дослідження показують, що коли ми проявляємо милосердя, віддаємо щось, синтезуються окситоцин та ендорфіни, які забезпечують нам стан радості та щастя. 15. Якби ти міг ввести одне правило, якого повинні б дотримуватись усі люди у світі, яким би воно було? Чому? Це запитання звертає увагу дітей на те, що ми живемо у світі із правилами та обмеженнями, яких зобов'язані дотримуватися, щоб забезпечити порядок і послідовний, упорядкований хід подій. Правила призначені не для того, щоб карати нас, а для того, щоб допомогти нам жити та взаємодіяти з іншими людьми найкращим чином. Ваша дитина буде цінувати цей факт більше, буде більш сприйнятливою до майбутніх правил і норм, якщо в неї буде своє власне правило, в яке вона вірить. Ці особисті правила або девізи можуть стати ключем до виховання шанобливих, законослухняних громадян, повноцінних членів суспільства.

Психологія воєн.

Відома львівська психологиня та психотерапевтка кандидатка психологічних наук, доцент кафедри психології Львівського національного університету імені Івана Франка Лариса Дідковська розповіла про психології воєн. 1. Війна— це не конкурс на кращий героїзм. Героями є всі, хто тут. Всі, хто з 24.02.22 став частиною війни. Героїзмом є життя тут, на своїй землі. Кожен з нас уже частина героїчної історії. 2. В умовах війни країна ділиться на фронт і тил. Фронт — це менша частина суспільства, тил — більша. Фронт — це бойові дії, це граничне загострення свідомості. В тилу НЕ ПОТРІБНО вести себе так само, як на фронті! Тил — це передовсім рутина, самоорганізація, планомірність і холоднокровне формування резерву за принципом «кожен на своєму місці». Без тилу фронту не буває. 3. Війна— це не гра в хорошість. Допомога фронту — це БУДЕННО. Коли людина штампує в соцмережах дописи кожні пів години — значить, у неї купа вільного часу. Не обов’язково постійно афішувати свою гіперактивність і самостверджуватися на ній. 4. Війна провокує рефлекс «терміново щось робити». Тому: не щось — а конкретно! Наприклад, перш ніж я везу кудись воду чи продукти — я конкретно з’ясовую, де це потрібно вже й зараз. Цільово з’ясовуйте потребу! Для цього є волонтерські штаби. 5. Перестаньте дорікати тим чоловікам, хто не на фронті! Військові психологи стверджують, що гендерні претензії й бичування множать синдром провини, а це підриває моральний дух. Зараз не середньовіччя. Потреби фронту — не стільки статеві, скільки кваліфікаційні! Потребу фронту визначає Держава через закон. І там не випадково прописані ХВИЛІ, тобто почерговість! Нема сенсу задіювати всіх одразу й одночасно. 6. Ключове поняття — РЕЗЕРВ. Зараз на фронті задіяна перша й найбільш фахова хвиля. Стійкість країни полягає в наявності РЕЗЕРВУ! Цей резерв зараз волонтерить, розвантажує фури, займається логістикою чи просто працює, чекаючи на свій час. ТАК МАЄ БУТИ! Чим більше незадіяних людей зараз — тим сильніший резерв! 7. Війна — це колективний феномен. Від природного страху (його не треба соромитися) рятує відчуття колективного, відчуття «ми всі як один». Тому в війні найважче творчим людям, нон-конформістам, харизматам, мислителям, індивідуалістам, «людям не від світу сього», людям культури, теоретикам-інтелектуалам. Вони не вписуються в грубий час, оскільки мають опір до масового мислення. Вони — емпати, які чужий біль переживають як свій. Це їхній дар і кара. Це вища форма інтелекту й етики. АЛЕ саме ці люди в майбутньому творитимуть для всієї нації героїчний переможний культурний епос, який буде вічним! Це наш культурний легіон, який напрацює безцінний гуманітарний спадок нової реальності. 8. Війна — це любов. Дивно й парадоксально, але війна — це любов. До життя, до людяності, до рідних людей, до кота, додаху над головою, до країни, до воїна, до незнайомця з синьо-жовтою стрічкою, до мови, до-до-до… Ненависть до ворога — пропорційна любові до рідного. Це теж зброя. Несамовита Любов до рідного нехай тримає нашу високу планку, бо якраз нею ми відрізняємся від ворога.

Пристосовуємося до нової реальності.

Як допомогти собі та швидше пристосуватися до нової реальності? Незважаючи на всі прогнози аналітиків, ніхто не знає, коли і як закінчиться війна. Фактично всі ми опинилися в новій, абсолютно нестабільній реальності. І нам потрібно якось навчитися в ній жити, щоб не збожеволіти. У таких умовах потрібно прийняти як факт, що ти будеш: ✔️швидше втомлюватися; ✔️більше відпочивати; ✔️ відчувати втраченість та перевантаження від інформації; ✔️ відкривати в собі нові вміння, якості та здібності; ✔️дивуватися своїй силі та стійкості; ✔️розчаровуватися та піддаватися страху; ✔️ втрачати концентрацію та фокус уваги; ✔️мінювати пріоритет цінностей та важливих подій у житті (зараз обійми коханої людини стали різко важливішими, ніж нова куртка або телефон); ✔️додавати у своє життя більше контактів із людьми. А щоб допомогти собі швидше пристосуватися до нової реальності, спробуй це зробити: ✔️Ставитися до себе максимально дбайливо. Знайти безпечне місце, дбати про своє тіло, бути чуйним до себе. Наскільки це можливо. ✔️Давати собі час. Якщо плануєш на найближчий час, то додай навантаження поступово. Не можеш нічого робити, не вини себе. Нині це нормально. ✔️Шукати щодня приводи подякувати собі та підтримати. Ти в принципі молодець, що намагаєшся триматися! ✔️Якщо є можливість відволікатися від важкої реальності. Переставай читати новини в такій кількості і займайся приємними тобі речами — усім, що можеш собі забезпечити за таких умов. ✔️Постійно нагадувати собі, що все відбувається. Що б не відбувалося у цьому світі, це не назавжди. І добре, і погане закінчується. Але наші навіть найменші дії та вибори здатні впливати на наше майбутнє. Вчений Стівен Хокінг колись писав: «Простір і час не тільки впливають на все, що відбувається у Всесвіті, але й самі змінюються під впливом всього, що в ньому відбувається. Якщо ви відчуваєте, що потрапили у чорну дірку, не здайтеся. Вихід є".

Говоримо з дитиною...

 

Психологічна майстерня для практичних психологів ЗПТО

«Безпечне освітнє середовище: комфортна міжособистісна взаємодія учасників освітнього процесу»

 

БЕЗПЕКА-ЦЕ ПРОЦЕС, А НЕ РЕЗУЛЬТАТ.

Брюс Шна́йєр

 

 

Освітнє середовище - це частина життєвого, соціального середовища людини, що є сукупністю всіх освітніх чинників, які безпосередньо чи опосередковано впливають на особистість у процесах навчання, виховання та розвитку, виховний простір, що формує особистість.

Безпечне освітнє середовище – це наявність у ньому безпечних умов навчання та праці, комфортної міжособистісної взаємодії, яка сприяє емоційному благогополуччю учнів, педагогів, батьків, відсутність будь-яких проявів насильства та достатньо ресурсів для їх запобігання, а також дотримання прав і норм фізичної, психологічної, інформаційної та соціальної безпеки кожного учасника освітнього процесу.

Виклики сьогодення та соціальні очікування зумовили нас до обговорення та ретельного огляду зазначеної теми на засіданні Психологічної майстерні для практичних психологів ЗПТО, що відбулося 18 лютого 2022 р. «Безпечне освітнє середовище: комфортна міжособистісна взаємодія учасників освітнього процесу».

Олайн-засідання підготовлене та організоване Світланою Демидась, методистом навчально-методичного центру психологічної служби і соціальної роботи.

Цілі засідання полягають у наступному:

-         проаналізувати особливості організації психологічно безпечного та комфортного освітнього простору, спрямованого на формування становлення особистості учня та визначення ролі педагогічних працівників в освітньому процесі;

-         окреслити домінуючі фактори, що сприяють або перешкоджають психологічній безпеці учасників освітнього процесу щодо безпечної комфортної взаємодії;

-         удосконалити майстерність практичних психологів із окресленого питання.

Зокрема Світлана Демидась, методист навчально-методичного центру психологічної служби і соціальної роботи ТОКІППО розкрила питання щодо значущості партнерства, розуміння та взаємопідтримки в організації безпечного освітнього простору.

Оксана Жизномірська, кандидат психологічних наук, доцент кафедри педагогіки і психології та інклюзивної освіти ТОКІППО акцентувала увагу на факторах що сприяють самореалізації кожного учня, та тих, що перешкоджають безпеці учнівської молоді в комфортній взаємодії.

Оксана Сесик, методист центру виховної роботи, захисту прав дитини та громадянської освіти ТОКІППО розповіла про роль педагогів у формуванні психологічно безпечної комфортної взаємодії в закладі освіти.

Боцюк Віталій, практичний психолог ДНЗ «Кремецький професійний ліцей» зосередив увагу на психологічній безпеці учасників освітнього процесу та роль практичного психолога в її створенні.

Учасники обмінювалися позитивним досвідом, висловлювали щирі подяки, продукували нові ідеї, окреслювали свої бачення щодо подальшої співпраці та ефективної психологічної комунікації.

Дякую за співпрацю.