ВПРАВИ НА ЗНИЖЕННЯ СТРЕСУ (4 стихії)

Психологічна майстерня для практичних психологів ЗПТО

Психологічна майстерня для практичних психологів ЗПТО “Превентивне виховання як важлива форма роботи практичного психолога в ЗПТО”. Проблема превентивності завжди була і є важливою в системі психолого-педагогічних, медичних, правових, соціологічних досліджень у різних країнах світу. В Україні ця проблема набуває особливої гостроти, оскільки молодь формується в складних соціокультурних умовах економічних і політичних суперечностей, неврівноваженості соціальних процесів. Термін латинського походження «превентивний» означає «запобіжний». Отже, превентивне виховання є випереджальним, застережливим процесом. Превентивність ж визначається як «спрямованість на запобігання негативних явищ», як «перетворення середовища ризиків на простір можливостей для самореалізації особистості дитини, що дає змогу значно підвищити ефективність виховної роботи, попередити поширення негативних явищ у дитячому і молодіжному середовищі». Превентивне виховання як напрямок роботи з учнівською молоддю посідає важливе місце в системі виховної роботи сучасної школи. Воно включає в себе підготовчі та профілактичні дії практичного психолога, соціального педагога, класного керівника, спрямовані на запобігання формування в учнів негативних звичок, рис характеру, проявам асоціальної поведінки та організацію належного догляду за діяльністю учнів. Саме цим і зумовлена актуальність засідання Психологічної майстерні для практичних психологів ЗПТО, яке відбулося 20 травня 2022 року в онлайн-форматі на тему “Превентивне виховання як важлива форма роботи практичного психолога в ЗПТО”. Олайн- засідання підготовлене та організоване Світланою Демидась, методистом навчально-методичного центру психологічної служби і соціальної роботи. Мета засідання полягала у тому, щоб розкрити основні аспекти сутності превентивного виховання учнівської молоді, систему роботи педагогічних працівників освітніх закладів щодо попередження та запобігання асоціальної поведінки учнів, вплив сімейного виховання на формування особистості дитини; сприяти виробленню інтегрованих міждисциплінарних підходів, консолідація зусиль усіх суб’єктів освітнього процесу щодо превентивної роботи в ЗПТО. Зокрема Світлана Демидась, методист навчально-методичного центру психологічної служби і соціальної роботи ТОКІППО акцентувала увагу на питанні про сутність та методи превентивного виховання учнів як психолого-педагогічного аспекту та на основних помилках сімейного виховання, що є значущими для цілісного та «правильного» усвідомлення власного «Я» в соціумі. Оксана Жизномірська, кандидат психологічних наук, доцент кафедри педагогіки і психології та інклюзивної освіти ТОКІППО розкрила питання превентивного виховання особистості та проаналізувала сучасні підходи до превентивної діяльності підростаючої молоді. Окреслила ключові завдання превентивного виховання, які поставлено перед молодою людиною, що корелюються із її моральними якостями, принципами, цінностями. Запропонувала психологічну техніку «Море» з метою психологічного налаштування, комфорту в онлайн-кімнаті та в подальшому цікавим обговоренням своєї історії, спогаду про приємне, радісне, чутливе, індивідуальне, що супроводжувалося позитивними емоціями, відчуттями, думками учасників чергового засідання. Ірина Равасевич, кандидат психологічних наук, соціальний педагог ДПТНЗ «Тернопільського вищого професійного училища сфери послуг та туризму» зосередила увагу на організації роботи соціального педагога з батьками учнів з питань превентивного виховання. Лариса Собчак, практичний психолог Тернопільського вищого професійного училища ресторанного сервісу і торгівлі розкрила питання щодо моделі психолого-педагогічного супроводу превентивного виховання в ЗПТО та окреслила власний досвід роботи з даного питання з учасниками освітнього процесу у своєму закладі. Інна Сіньковська, завідувач науково-педагогічної бібліотеки ТОКІППО цілісно презентувала рекомендаційний бібліографічний список літератури, новинки психологічних видань з даної теми. Учасники обмінювалися досвідом, висловлювали щирі подяки, продукували нові ідеї, окреслювали свої бачення щодо подальшої співпраці та ефективної психологічної комунікації. Дякую усім за розуміння та співпрацю. До нових зустрічей!

ПЕРША ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА

Формуємо позитивне мислення у дітей.

Формуємо у дітей позитивне мислення. Люблячим батькам важливо формувати в дітей правильний спосіб мислення й позитивний настрій. Разом з дитиною ви можете визначити, як вона сприймає навколишній світ. Ставлячи правильні запитання, ви не тільки отримаєте потрібну інформацію, а й зможете заохочувати поведінку, яка принесе позитивні зміни та сприятиме найкращому використанню доступних ресурсів, що пропонуються життям. Як кажуть, куди думка – туди й енергія. Один зі способів навчити дітей розвивати позитивний спосіб мислення та світогляд у цілому, а також ефективно їх використовувати, – це розмовляти з ними чесно та ставити особливі навідні запитання. Це не означає, що треба вказувати, що їм робити; це лише означає, що слід пояснювати дітям значення позитивного способу життя та вчити їх приймати й отримувати максимальну користь із того, що вони мають. Ставте дітям такі глибокодумні запитання, щоб залучати їх до бесіди й допомагати розвитку здорового мислення. Деякі із запропонованих запитань допоможуть покращити ваші взаємини з дитиною та зв'язок з нею, до того ж навчать краще розуміти свою дитину. 1. Як ти думаєш, які п'ять слів найкраще описують тебе? Це запитання спрямоване в ту сферу, де діти добре знають себе й мають уявлення про те, що інші люди думають про них. Воно дає вашій дитині хороший орієнтир, де вона перебуває у своєму маленькому світі, що є важливою частиною формування правильного уявлення про саму себе. 2. Яке заняття робить тебе щасливим? Деякі діти скажуть, що комп'ютерні ігри змушують їх відчувати себе щасливими, що насправді теж чудово. Адже останні дослідження показують, що дійсно існує велика кількість психологічних переваг таких ігор (звісно, якщо вони не містять насильства й жорстокості). Ігри навіть сприяють зближенню подружжя, коли вони грають разом. Сенс цього запитання полягає в тому, щоби звернути увагу вашої дитини на те, що змушує її відчувати себе щасливою, та пояснити, що вона може самостійно збільшувати час занять тими справами, які приносять їй найбільшу радість. Слід сподіватися, що це навчить її продовжувати ту діяльність, хобі й навіть кар'єру, які будуть робити її щасливою протягом усього подальшого життя. 3. Що ти вмієш робити таке, чому можеш навчити інших? Це запитання переслідує мету розповісти дитині, що життя не зосереджене виключно на ній, її власних інтересах і тому, що вона може отримувати від інших людей. Життя торкається всіх нас, і ми повинні вміти допомагати один одному. Дане запитання допоможе вашій дитині відчувати себе значущою й підвищить її самооцінку. Це нагадає їй, що вона важлива в цьому світі, їй є що запропонувати іншим людям. Коли дитина відчуває себе особливою (у хорошому розумінні цього слова) і знає, що їй є що запропонувати, вона розвиває почуття власної гідності, її впевненість у собі поступово зростає, до того ж вона з більшим завзяттям починає вчитись. 4. Яка подія з тих, що коли-небудь траплялися з тобою, є для тебе найпрекраснішою/жахливою? Життя не завжди сонячне й безтурботне, але й не все в ньому так похмуро й невтішно. Життя – це поєднання щасливих і сумних миттєвостей, і це робить його таким цікавим і багатогранним. Діти повинні зрозуміти це якомога раніше, щоб морально підготуватись до життя. Це запитання спрямовує дитину на усвідомлення зазначених фактів. Воно допомагає дитині усвідомити (на власному досвіді), що погане не триває вічно. Після бурі завжди виходить сонце, і його неймовірне тепло, зігріваючи наші серця, змушує відчувати себе просто чудово. За допомогою цього запитання ви також отримуєте цінну інформацію про те, подолання якого переживання ваша дитина найбільше потребує зараз і, відповідно, яку допомогу ви можете їй запропонувати. 5. Який урок ти виніс із кращої/гіршої події свого життя? Старе прислів'я каже, що досвід – це найкращий учитель, і це правда. Важливо, щоб діти брали уроки із власного досвіду (як позитивного, так і гіркого), а також з досвіду інших людей, зокрема своїх батьків. Це запитання – один з найкращих способів досягти прогресу в цьому напрямі, а також спосіб навчитися брати найкраще з будь-якої ситуації. Коли ваша дитина вчиться на своєму досвіді, це означає, що вона навряд чи повторить ті ж самі або подібні помилки в майбутньому. 6. Як ти думаєш, що найбільше стане в пригоді тобі в дорослому житті з того, що ти зараз вчиш? Це запитання нагадує дітям, що колись вони стануть дорослими, що незабаром їм доведеться почати самостійне життя. Ідеться також про розвиток у дітей здатності прислухатись до голосу своєї совісті, а також про те, що конкретно їм необхідно зробити просто зараз, щоб уміти прямувати за її вказівками. Коли ваша дитина розуміє цінність набутих знань і того, як ці знання допоможуть їй у майбутньому, це може мотивувати її на отримання реального задоволення від читання, навчання та процесу пізнання. 7. Якби ти міг здійснити подорож у часі на три роки назад і побачити себе молодшим, яку пораду ти дав би самому собі? Це запитання може привести до веселої розмови, яка допоможе вам дізнатися про ті проблеми минулого, які шкодили вашій дитині, і звернутись до них, щоб розвивати в неї здатність учитись на своїх помилках. Запитання відкриває безмежні можливості порозмовляти з дітьми про те, як слід боротися з неприємностями й розчаруваннями в житті, допоможе зрозуміти зміст приказки «Свої біди перетворюй на перемоги». 8. За що ти найбільше вдячний долі? Це запитання змушує дітей бути вдячними долі й більше орієнтуватись на яскраві сторони свого життя. Воно вчить дітей розглядати події в перспективі, озиратись навкруги й цінувати те, що вони мають: сім'ю, друзів, хорошу школу, їжу. У свою чергу, це сприятиме почуттю всеосяжного щастя вашої дитини, оскільки між вдячністю і щастям дуже тісний взаємозв'язок. 9. Як ти думаєш, що відчуває інша людина? Діти легко фокусуються виключно на своїх власних емоціях і переживаннях і нехтують почуттями інших людей. Однак, щоби будувати міцні взаємини й уникати непотрібних конфліктів у житті, важливо, щоб дитина брала до уваги те, що відчувають у тій чи іншій ситуації інші люди, і проявляла розуміння та співчуття. Допомагайте дитині розвивати емпатію, співчуття, співпереживання, примушуючи її цікавитись тим, що відчуває інша людина. Ваша дитина стане більш співчутливою, щасливою людиною з почуттям власної гідності, просто ставши більш уважною й чуйною. Вона буде вести більш багате, наповнене сенсом життя, думаючи про інших людей і допомагаючи їм. 10. Як, на твою думку, повинно скластися твоє життя в майбутньому? Це запитання також спрямовує дітей на думки про майбутнє і його планування. Воно допоможе вашій дитині обміркувати, ким вона хоче стати, коли виросте, і яким би хотіла бачити світ, коли подорослішає. Ви, у свою чергу, виявите, в якому напрямку рухається ваша дитина, і дізнаєтеся про те, як допомогти їй здійснити її мрію. 11. Як ти думаєш, хто із твоїх друзів мені подобається найбільше? Чому? Оточення має великий вплив на світогляд людини. Якщо ви знаходитесь у суспільстві негативно налаштованих людей, ваш власний настрій, швидше за все, теж зміниться і стане негативним. Якщо у вас позитивні друзі, ви самі наповнитесь радістю й оптимістично подивитесь на світ. Питайте про це дітей, щоби з'ясувати, хто з кола їхніх друзів має найбільший вплив на них. Допоможіть своїй дитині подумати над тим, що, згідно зі знаменитою фразою Джима Рона (всесвітньо відомого філософа бізнесу), усі ми схожі в середньому на п'ятьох осіб, з якими проводимо найбільше часу. 12. Якби ти міг вирости знаменитим, чим би ти хотів прославитись? Це запитання налаштовує дітей на думки про істинне значення успіху та про спадок, який вони хотіли б залишити після себе. Чи полягає успіх у накопиченні великої суми грошей, чи ж він означає щось значно більше? За що б ти хотів, щоб люди пам'ятали тебе? Те, як ваша дитина розмірковує й відповідає на ці запитання, підкаже вам, до якого типу характеру вона схильна, до того ж ви з'ясуєте, хто впливає на неї та є прикладом для наслідування. Це важлива інформація для контролю над розвитком особистості вашої дитини. 13. Як би ти змінив світ, якби міг? Дослідження показують, що очікування позитивного досвіду приносить більше щастя, ніж сам досвід. Коли ваша дитина стане досить дорослою, щоб розуміти, що завтра – це не сьогодні, і кожний новий день – це можливість для позитивних змін, почніть прищеплювати їй прагнення полегшувати недуги й різні труднощі на своєму маленькому шляху для того, щоб її власне завтра і світ у цілому стали краще. Щаслива та людина, яка думає, що проблеми переборні, уміє ефективно вирішувати їх. 14. b>Чим ти можеш допомогти людям уже сьогодні? Оскільки життя як таке завдає багато болю, який приносять із собою хвороби, бідність, неуцтво й душевні страждання, важливо ставитись один до одного як до братів і сестер. Братерство – це те, чого в серці своєму потаємно прагне кожний з нас. Бути братами й сестрами означає бути готовими допомогти один одному. Періодично ставте перед дитиною це запитання, щоб додати духу щедрості та шляхетності в її повсякденне життя. Дослідження показують, що коли ми проявляємо милосердя, віддаємо щось, синтезуються окситоцин та ендорфіни, які забезпечують нам стан радості та щастя. 15. Якби ти міг ввести одне правило, якого повинні б дотримуватись усі люди у світі, яким би воно було? Чому? Це запитання звертає увагу дітей на те, що ми живемо у світі із правилами та обмеженнями, яких зобов'язані дотримуватися, щоб забезпечити порядок і послідовний, упорядкований хід подій. Правила призначені не для того, щоб карати нас, а для того, щоб допомогти нам жити та взаємодіяти з іншими людьми найкращим чином. Ваша дитина буде цінувати цей факт більше, буде більш сприйнятливою до майбутніх правил і норм, якщо в неї буде своє власне правило, в яке вона вірить. Ці особисті правила або девізи можуть стати ключем до виховання шанобливих, законослухняних громадян, повноцінних членів суспільства.

Психологія воєн.

Відома львівська психологиня та психотерапевтка кандидатка психологічних наук, доцент кафедри психології Львівського національного університету імені Івана Франка Лариса Дідковська розповіла про психології воєн. 1. Війна— це не конкурс на кращий героїзм. Героями є всі, хто тут. Всі, хто з 24.02.22 став частиною війни. Героїзмом є життя тут, на своїй землі. Кожен з нас уже частина героїчної історії. 2. В умовах війни країна ділиться на фронт і тил. Фронт — це менша частина суспільства, тил — більша. Фронт — це бойові дії, це граничне загострення свідомості. В тилу НЕ ПОТРІБНО вести себе так само, як на фронті! Тил — це передовсім рутина, самоорганізація, планомірність і холоднокровне формування резерву за принципом «кожен на своєму місці». Без тилу фронту не буває. 3. Війна— це не гра в хорошість. Допомога фронту — це БУДЕННО. Коли людина штампує в соцмережах дописи кожні пів години — значить, у неї купа вільного часу. Не обов’язково постійно афішувати свою гіперактивність і самостверджуватися на ній. 4. Війна провокує рефлекс «терміново щось робити». Тому: не щось — а конкретно! Наприклад, перш ніж я везу кудись воду чи продукти — я конкретно з’ясовую, де це потрібно вже й зараз. Цільово з’ясовуйте потребу! Для цього є волонтерські штаби. 5. Перестаньте дорікати тим чоловікам, хто не на фронті! Військові психологи стверджують, що гендерні претензії й бичування множать синдром провини, а це підриває моральний дух. Зараз не середньовіччя. Потреби фронту — не стільки статеві, скільки кваліфікаційні! Потребу фронту визначає Держава через закон. І там не випадково прописані ХВИЛІ, тобто почерговість! Нема сенсу задіювати всіх одразу й одночасно. 6. Ключове поняття — РЕЗЕРВ. Зараз на фронті задіяна перша й найбільш фахова хвиля. Стійкість країни полягає в наявності РЕЗЕРВУ! Цей резерв зараз волонтерить, розвантажує фури, займається логістикою чи просто працює, чекаючи на свій час. ТАК МАЄ БУТИ! Чим більше незадіяних людей зараз — тим сильніший резерв! 7. Війна — це колективний феномен. Від природного страху (його не треба соромитися) рятує відчуття колективного, відчуття «ми всі як один». Тому в війні найважче творчим людям, нон-конформістам, харизматам, мислителям, індивідуалістам, «людям не від світу сього», людям культури, теоретикам-інтелектуалам. Вони не вписуються в грубий час, оскільки мають опір до масового мислення. Вони — емпати, які чужий біль переживають як свій. Це їхній дар і кара. Це вища форма інтелекту й етики. АЛЕ саме ці люди в майбутньому творитимуть для всієї нації героїчний переможний культурний епос, який буде вічним! Це наш культурний легіон, який напрацює безцінний гуманітарний спадок нової реальності. 8. Війна — це любов. Дивно й парадоксально, але війна — це любов. До життя, до людяності, до рідних людей, до кота, додаху над головою, до країни, до воїна, до незнайомця з синьо-жовтою стрічкою, до мови, до-до-до… Ненависть до ворога — пропорційна любові до рідного. Це теж зброя. Несамовита Любов до рідного нехай тримає нашу високу планку, бо якраз нею ми відрізняємся від ворога.

Пристосовуємося до нової реальності.

Як допомогти собі та швидше пристосуватися до нової реальності? Незважаючи на всі прогнози аналітиків, ніхто не знає, коли і як закінчиться війна. Фактично всі ми опинилися в новій, абсолютно нестабільній реальності. І нам потрібно якось навчитися в ній жити, щоб не збожеволіти. У таких умовах потрібно прийняти як факт, що ти будеш: ✔️швидше втомлюватися; ✔️більше відпочивати; ✔️ відчувати втраченість та перевантаження від інформації; ✔️ відкривати в собі нові вміння, якості та здібності; ✔️дивуватися своїй силі та стійкості; ✔️розчаровуватися та піддаватися страху; ✔️ втрачати концентрацію та фокус уваги; ✔️мінювати пріоритет цінностей та важливих подій у житті (зараз обійми коханої людини стали різко важливішими, ніж нова куртка або телефон); ✔️додавати у своє життя більше контактів із людьми. А щоб допомогти собі швидше пристосуватися до нової реальності, спробуй це зробити: ✔️Ставитися до себе максимально дбайливо. Знайти безпечне місце, дбати про своє тіло, бути чуйним до себе. Наскільки це можливо. ✔️Давати собі час. Якщо плануєш на найближчий час, то додай навантаження поступово. Не можеш нічого робити, не вини себе. Нині це нормально. ✔️Шукати щодня приводи подякувати собі та підтримати. Ти в принципі молодець, що намагаєшся триматися! ✔️Якщо є можливість відволікатися від важкої реальності. Переставай читати новини в такій кількості і займайся приємними тобі речами — усім, що можеш собі забезпечити за таких умов. ✔️Постійно нагадувати собі, що все відбувається. Що б не відбувалося у цьому світі, це не назавжди. І добре, і погане закінчується. Але наші навіть найменші дії та вибори здатні впливати на наше майбутнє. Вчений Стівен Хокінг колись писав: «Простір і час не тільки впливають на все, що відбувається у Всесвіті, але й самі змінюються під впливом всього, що в ньому відбувається. Якщо ви відчуваєте, що потрапили у чорну дірку, не здайтеся. Вихід є".