Використання психологічних технологій в роботі практичного психолога з подолання кризових ситуацій.

Будь-яка криза - це як приховані можливості, так і небезпека.

З одного боку, криза може стимулювати оволодіння новими стратегіями вирішення конфліктів, розвивати впевненість завдяки новим установкам, новим способам поведінки і стратегіям рішення, забезпечувати особистісне зростання і розвиток самостійності, посилення ідентичності.

З іншого боку, реальними небезпеками кризи стають: агресивні, непродумані дії, психічні захворювання, соматизація, хроніфікація через заперечення, відчай і замкнутість.

Завдання психолога – дати можливість дитині знизити навантаження деструктивного впливу.

 До завдань практичного психолога входить психологічний супровід і підтримка розвитку особистісних ресурсів дитини, психологічне консультування з подолання наслідків травмуючих ситуацій, розширення способів поведінки. Ці завдання практичний психолог вирішує в консультуванні, профілактичних бесідах, психокорекційній роботі. Особливим методом психологічної допомоги при кризі є кризова інтервенція.

Кризова інтервенція – це робота, спрямована на вираження сильних емоцій і інтенсивних почуттів, актуалізованих конкретною проблемою (ситуацією). Допомога при кризі сконцентрована на проблемі, а не на людині. Цим кризова інтервенція відрізняється від консультування або тривалої психотерапії.

Особливості кризових інтервенцій для дітей і підлітків

 1. З дітьми важливо вийти на рівень переживань і вияву почуттів. Полегшення настає через візуальний контакт. Тому корисним є будь-який засіб, який допомагає вступити в контакт і підтримати його. Відповідний контакт виводить дитину з її самотності. Діти та підлітки спочатку не в змозі говорити про кризу. Тільки, коли завдяки діям психолога, виникне контакт з дитиною і в неї зникає відчуття самотності, вона почне говорити.

2. У дитячий кризі психолог виконує функцію захисту та підтримки. Ми повинні зібрати від оточення і від дитини стільки інформації, скільки можливо отримати, щоб відчути, що криза означає для життя дитини, і забезпечити необхідний рівень підтримки.

 3. Діти реагують на кризу формуванням симптому, що є особливим засобом дитини повідомити про страждання. Це може бути енурез, фобія, алергічна реакція. Як правило, симптом є захистом від загрозливого досвіду, тому ми не чіпаємо симптом на першій стадії кризової інтервенції. Ставимося до симптому як до необхідного захисту. Як тільки дитина буде відчувати захищеність і зможе говорити про кризу (травму), симптом буде не потрібний і відступить.

4. У роботі з сім’єю та оточенням досліджується питання: причина, через яку дитині необхідний захист, може стати менш загрозливою. Дитині ми допомагаємо у вираженні того, що є, її почуття і потреби (у грі, за допомогою творчих матеріалів).

5. Підтримується зв’язок між невербальним і вербальним рівнем переживання.

Психологічна допомога дітям в умовах травматичної кризи.

Алгоритм роботи психолога

1.     Формування довірливих відносин із дитиною, яка переживає кризову ситуацію.

2.     Вибір теми й відповідних до неї методів роботи визначається тим, які проблеми є на когнітивному, афективному і поведінковому рівнях цієї дитини. У дітей у кризовій ситуації зміни зазвичай спостерігаються у всіх сферах.

3.     Діти, які пережили ситуацію кризи, можуть не усвідомлювати, що їхні

          відчуття до себе не такі вже позитивні, що вони потребують того, щоб    говорити про себе, усвідомлювати свої особливості й порівнювати їх з особливостями інших дітей. Під час роботи з ними можна складати розповіді на теми: «Якби я був..., то я став би...», «Так само, як і ти, я...», «На відміну від тебе, я...». Дитині важливо розуміти, чим вона схожа на інших, чим відрізняється від них, важливо відчувати свою унікальність.

4.     Крім того, дітям, які перебувають у ситуаціях травматичної кризи, важливо відновити механізми емоційного реагування. У зв'язку з цим завданням практичного психолога стає гармонізація емоційної сфери підлітків шляхом їхнього залучення до тренінгових занять, що допоможе проявити емоції, дасть змогу набути позитивний емоційний досвід, розширити коло друзів й інтересів. Завдяки цим заняттям підліток усвідомлює, що він може бути розумним, цікавим і потрібним. Результатом проведеної роботи буде зміцнення емоційного ресурсу підлітка.

5.     Страх руйнує комунікативні зв'язки дітей із людьми, стосовно яких у них виникають тривожні очікування. Найчастіше в дітей, які пережили кризову ситуацію, виникає «страх розлуки» за реальної або уявної загрози розставання дитини зі значущою для неї особою. Травмуючий вплив зовнішніх чинників передусім відчувають чуйні, вразливі діти, схильні до співчуття та співпереживання. Найбільш дієвим способом подолання страхів є проживання дитиною ситуації, що провокує страх, в ігровій або малюнковій формі. Для дітей гра є найкращим засобом комунікації. Водночас її можна розглядати як інструмент самовираження. У грі діти розкриваються, втрачають недовіру й діють так, як би вони діяли в екстремальних ситуаціях. Вона також сприяє духовній і фізичній розкутості, подоланню психоемоційної напруженості, посиленню почуття радості від подолання певних труднощів і перешкод. Основний принцип у роботі зі страхами полягає в тому, щоб надати страху чіткого образу й допомогти дитині упоратися з тілесним вираженням страху. Можна використовувати малюнкові, арт-терапевтичні техніки, ігрову психодраматизацію, гештальт-техніку. Ефективним є комбінування з технікою релаксації.

6.     Учням старших класів, які пережили ситуацію кризи, важко планувати майбутнє життя. їм потрібна допомога під час визначення стратегічних і тактичних життєвих цілей, а також у процесі з'ясування шляхів їх реалізації. Дорослим слід з'ясувати, чи є в них мрія, бо мрія — це образ бажаного майбутнього, вона завжди емоційно забарвлена,  яскрава, деталізована. Саме мрія спонукає людину до дії, зміни життєвих обставин, самореалізації та самовдосконалення. Мрія завжди співвідноситься з основною метою життя. Якщо в дитини немає мрії, їй важко налаштуватися на позитивні зміни в поведінці. Отже, батьки, педагоги та психологи повинні допомогти створити мрію й визначитися із шляхами її досягнення.

Обласний семінар для практичних психологів ЗНЗ та ПТНЗ

22 березня 2017 року було проведено обласний семінар для практичних психологів загальноосвітніх навчальних закладів та професійно-технічних навчальних закладів на тему «Використання психологічних технологій в роботі практичного психолога з подолання кризових ситуацій». Організувала та провела цей захід Демидась С.Р., методист навчально-методичного центру психологічної служби і соціальної роботи. На засідання були запрошені науковці, методисти та практичні психологи.

Зокрема, Демидась С. Р., окреслила питання особливостей та причини переживання кризових станів особистості людини; Сіткар В. І., доцент кафедри педагогіки і психології та інклюзивної освіти ТОКІППО, кандидат психологічних наук, акцентував увагу на психологічних особливостях подолання кризових ситуацій особистості: теоретичний та прикладний аспекти; Жизномірська О. Я., доцент цієї ж кафедри, кандидат психологічних наук, розкрила питання різновидів кризових ситуацій, стадії їх переживання, а також зосередила увагу учасників семінару на механізмах психологічного захисту дітей та дорослих в складних життєвих обставинах; Кульчицька-Ручка Н. Р.,практичний психолог Бережанської ЗОШ I-IIIст., № 2 запропонувала презентаційний матеріал, а саме акцент зробила на ознаках посттравматичного стресового розладу, що виникає у дітей та дорослих, а також зазначила про моделі відновлення особистісних ресурсів.

У практичній частині обласного семінару було проведено заняття для практичних психологів з елементами тренінгу, зокрема використання різноманітних психологічних технік, що спрямовані на подолання особистісного «Я» наслідків у кризових ситуаціях, яке підготувала і провела Залеська О. Ю., практичний психолог , Кременецької  ЗОШ I-IIIст., а також колеги психологічної спільноти запропонували низку інших психотехнічних засобів, які можуть бути використані в професійній діяльності психолога освітнього закладу.

Під час семінару психологи активно, енергійно та творчо  працювали над зазначеною темою, обмінювалися досвідом, своїми думками та  поглядами щодо подолання кризових ситуацій в учнівському та педагогічному колективах.

За підсумками роботи обласного семінару було розроблено відповідні рекомендації:

1.      Ретельно вивчати особистісні проблеми дітей на кожному віковому етапі.

2.      Забезпечувати сприятливу психологічну атмосферу для успішного саморозкриття та самореалізації особистості дитини.

3.      Здійснювати психолого-педагогічний супровід дітей, які пережили різні психологічні травми та страждають на вікові кризи.

4.      Створювати оптимальні для них умови щодо особистісного їх становлення.

5.      Конструктивно співпрацювати з батьками та іншими значущими дорослими, а також інформувати їх щодо виникнення та проявів психологічних криз особистості дитини.

6.      Надавати психологічні консультації; рекомендації вчителям, класним керівникам, батькам щодо надання допомоги та підтримки дітям, які опинилися в складних життєвих або кризових ситуаціях.

7.      Організовувати спільні засідання творчих груп, круглих столів, зустрічей щодо різновидів психологічних травм, особливостей вікових криз, переживання кризових ситуацій підростаючої особистості.

Школа професійно-особистісного саморозвитку практичного психолога

28 лютого 2017 року було проведено засідання школи професійно-особистісного саморозвитку для практичних психологів ЗНЗ на тему: «Організація роботи практичного психолога з батьками учнів : цілі та завдання конструктивної їх взаємодії». Організували та провели цей захід Жизномірська О.Я., кандидат психологічних наук, доцент кафедри педагогіки і психології та інклюзивної освіти  та Демидась С.Р., методист навчально-методичного центру психологічної служби і соціальної роботи. На засідання були запрошені науковці, методисти та практичні психологи ЗНЗ.

Зокрема, Демидась С. Р., актуалізувала питання значущості сім’ї для особистісного зростання дитини та водночас дорослого; Яковишин Р.Я., доцент кафедри педагогіки і психології та інклюзивної освіти ТОКІППО кандидат педагогічних наук, розкрив питання освітніх тенденцій  родинного виховання та запропонував нетрадиційні форми роботи психолога, педагога з батьками; Колодійчук О. Р., практичний психолог ТНВК ШЕЛ ім. І. Блажкевич, здійснила презентаційну «подорож» для  психологів, а саме психолого-педагогічна підтримка та корекція дитячо-батьківських взаємин; Сесик О. О., методист центру виховної роботи, захисту прав дитини та громадянської освіти зосередила увагу слухачів на основні механізми проведення сімейно-родинного дозвілля; практичний психолог Проців А. В. та соціальний педагог Мухун С. І., Снігурівської ЗОШI-IIIст. Лановецького району, висвітлювали питання міжособистісних та міжсімейних взаємин виховання зростаючої молоді : відео-презентаційний перегляд; Жизномірська О Я. та Демидась С. Р., окреслили питання конструктивного діалогу психологів із батьківською спільнотою, розгянули основні труднощі сімейної атмосфери, проаналізували різні типи сімей та їх психологічна допомога, а також запропонували низку психотехнічних засобів, які можуть психологами використовуватися у професійній діяльності.

За підсумками роботи Школи професійно – особистісного саморозвитку практичного психолога розроблено відповідні рекомендації:

1. Дитина, батьки та вчителі не мають бути «ізольовані» один від одного, щоб між ними не виникала навчально-виховна «прірва». Так, над виникаючими проблемами у дітей чи їх батьків,  психологи мають цілісно працювати над досягненням спільної мети та вміти конструктивно аналізувати різні варіанти вирішення проблем, труднощів.

2. Головне завдання психолога полягає в тому, щоб позитивно спонукати батьків та їх дітей до вирішення різних проблем; уміти створювати  вільне та комфортне середовище однодумців дорослих з метою формування психологічної їх культури; виховання підростаючої особистості з інноваційним та стратегічним мисленням й демократичного світобачення.

3. Конструктивна діяльність психолога з батьками різномодального світосприйняття   спрямовує нас до інформаційно-просвітницької роботи із застосуванням активних методів та психотехнік на тренінгах у співпраці з батьківською спільнотою.

4. Надавати психологічні консультації, рекомендації вчителям, класним керівникам щодо емоційного та позитивного діалогу з батьками учнів різного віку.

5. Організовувати засідання круглих столів, проблемних груп, тренінгів, практикумів, батьківських лекторіїв, спрямованих на вирішення окреслених проблем та розширення їх досвіду; вибудовування внутрішньосімейних взаємин із дітьми на основі прийняття нових моделей поведінки та ціннісних ставлень; формування особистісних прагнень до підвищення психологічної культури батьків та їх усвідомленого бажання до самоосвіти.