Особливості партнерської взаємодії практичного психолога з усіма учасниками освітнього процесу в умовах НУШ

«Особливості партнерської взаємодії практичного психолога з усіма учасниками освітнього процесу в умовах НУШ»

 «Ти можеш!» - повинен нагадувати вчитель учневі.

                               «Він може!» - повинен нагадувати колектив.

                             «Я можу!» - повинен повірити в себе учень.

(В.Шаталов)

Звичайно, скільки учасників навчання, стільки й думок.

Учителі, учні та батьки часто мають різні цілі та бачення щодо організації освітнього процесу та шляхів досягнення бажаних кінцевих результатів навчання.

Педагогіка партнерства важлива і незамінна з огляду на те, що:

По-перше, сприяє створенню атмосфери, в якій найкраще розкривається потенціал кожного учня, формується його ініціативність і креативність.

А це – один із ключових активів сучасного світу.

По-друге, партнерство задовольняє потребу в значимості і приналежності та зменшує рівень стресу, що, зрештою, допомагає інтелекту працювати ефективніше.

По-третє, такий формат стосунків найкраще готує молодих людей до професійної діяльності і ролі активного громадянина у відкритому світі.

Отож, діяльність практичного психолога в закладі освіти здійснюється у співпраці з усіма учасниками освітньо-виховного процесу.

Професійна взаємодія з вчителем та батьками учнів є важливою складовою цієї діяльності, оскільки її успішність позначається на ефективності освітньо-виховного процесу в цілому.

Зкоординованість дій психолога і вчителя забезпечує єдність, цілісність психолого-педагогічного впливу як на особистість учня, так і на батьків.

Концепцією Нової української школи одним із державних пріоритетів в освіті визначено особистісно орієнтоване навчання і виховання, що вимагає психологізації освітнього процесу шляхом підвищення психологічної компетентності всіх його учасників: учнів, вчителів, батьків.

 

Значна роль у вирішенні цього завдання належить психологічній службі системи освіти, яка має функціонувати як єдина система, що сприяє створенню умов для когнітивного й соціального розвитку особистості, збереження психічного здоров’я та надання психологічної підтримки всім учасникам освітнього процесу.

Фахівці психологічної служби, які вже усвідомили свою важливу роль у період змін та впровадження інновацій у систему освіти, мають організувати такий психолого-педагогічний супровід освітнього процесу, при якому всі його суб’єкти зможуть якісно по-новому розкрити свій освітній потенціал, а також сприяти покращенню умов для розвитку кожного суб’єкта освітнього процесу, здійснювати психологічну підтримку й надавати допомогу учням, учителям, батькам.

Налагодження здорової психологічної взаємодії між усіма учасниками освітнього процесу – це головна місія психологічної служби в контексті Нової української школи.

Зміна підходів до ролі та роботи психолога у школі, в свою чергу визначає нові завдання психолога у школі серед яких:

o    налагодження здорової психологічної взаємодії між усіма учасниками освітнього процесу;

o    консультування та надання психологічної допомоги всім учасникам освітнього процесу; 

o    сприяння збереженню й посиленню психічного здоров’я учнів, учителів, батьків, особливо в умовах яких ми зараз живемо і навчаємося.

o    навчання школярів справлятися зі стресом та напругою;

o    допомога вчителям з емоційним перенапруженням, професійним вигоранням;

o    сприяння вчителям в опануванні та розробленні інноваційних освітніх програм і технологій особливо в умовах яких ми зараз живемо і навчаємося.

Епіцентром освітнього простору є й залишиться особистість учня.

Фахівцями психологічної служби освітнього закладу потрібно позитивно налагоджувати тісне співробітництво школи з батьками, що сприятиме створенню навколо учнів атмосфери довіри, взаєморозуміння, підтримки, єдиних вимог.

Нові завдання практичних психологів у НУШ:

1.Медіація

(Медіатор — це посередник у конфлікті, який допомагає досягти згоди. Будь-який шкільний конфлікт (протистояння учня та вчителя, груп дітей, колективне цькування,) — вибухонебезпечне явище. Тож виявляти та гасити його в зародку — спосіб забезпечити психологічний комфорт під час навчання. Психолог відповідає за шкільний клімат, що змушує його за допомогою профілактики дбати про безпеку та душевний комфорт учнів.

2. Психологічний супровід інклюзії.

У кожній школі фахівець має підготувати учнів, а також їхніх батьків до здорової взаємодії з дитиною з особливими освітніми потребами (ООП). Якщо ж психолог увійде в спеціальну команду супроводу дитини з ООП, він має забезпечити психологічний супровід навчання, а ще — консультувати вчителів та батьків щодо створення ефективних умов для цієї дитини. Утім, фахівець не повинен виконувати обов’язки дефектолога.

3. Навчання антистресу. Психолог сприяє збереженню та посиленню психічного здоров’я. Навчати школярів справлятися зі стресом та напругою. У початковій школі ці навички можна розвивати в ігровій формі. Підлітки зазвичай і самі цікавляться різними техніками «управління собою».

4. Допомога вчителям.

щоб поліпшити психологічний стан вчителя, «практичні психологи мають взаємодіяти з учителями».

Отже, основний зміст діяльності фахівців психологічної служби щодо організації психологічного супроводу освітнього процесу в контексті Нової української школи можна визначити за наступними напрямками роботи практичного психолога:

1.       Новий педагог (психологічний супровід педагогів у період змін та формування готовності до інновацій).

Педагогічні інновації, як і будь-які інші нововведення, породжують проблеми, пов’язані з необхідністю поєднання інноваційних програм із наявними державними освітніми програмами, співіснування різних психолого-педагогічних концепцій. Вони потребують принципово нових методичних розробок, нової якості педагогічного новаторства, нового психологічного супроводу.

Головною рушійною силою в ефективних змінах освітнього процесу навчального закладу Нової української школи є особистість учителя і його готовність сприймати нове та діяти по-новому.

Успішність інноваційної діяльності можлива за умови, коли психолог допоможе педагогам усвідомити практичну значущість різних інновацій системи освіти не лише на професійному рівні, а й на особистісному. Також психологічний супровід інноваційної діяльності передбачає формування готовності у педагогів мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності, володіння ефективними способами та засобами досягнення педагогічних цілей, здатності до творчості й рефлексії. Вона є основою активної суспільної і професійно-педагогічної позиції суб’єкта, яка спонукає до інноваційної діяльності та сприяє її продуктивності.

Аспекти психологічного супроводу педагогів Нової української школи: 

·          психологічна готовність педагогів до змін та інновацій;

·          попередження професійного вигорання педагогів;

·          усвідомлення педагогами своєї ролі щодо створення сприятливих умов для успішної адаптації першокласників;

·          особливості педагогічної взаємодії в контексті Нової української школи.

2.     Учень як цілісна особистість (психологічний супровід першокласників Нової української школи).

Завдання практичного психолога полягає в допомозі у забезпеченні психологічного комфорту з перших днів перебування дітей в новому освітньому закладі, сприянні вияву їх творчості та допитливості, розвитку здібностей і розширенню їх можливостей для подальшої самореалізації.

У річному плануванні психолога моніторинг адаптаційного процесу першокласників та створення сприятливих умов для цього посідає значне місце. Адже початок шкільного життя для дитини – це період новизни та стресових ситуацій. Сучасний швидкий темп життя не завжди дає можливість першокласникам швидко змінити свою звичну ігрову діяльність на навчальну.

Аспекти психологічного супроводу першокласників в межах Концепції Нової української школи: 

·        вивчення перебігу адаптаційного періоду першокласників;

·        розвиток цілісної особистості учня (соціально-комунікативний емоційний, пізнавальний розвиток);

·        психологічний супровід учнів з ознаками дезадаптації.

 Процес адаптації – ключовий момент становлення дитини в якості суб'єкта освітньої діяльності.

Найважливіша задача психолога в інноваційній діяльності – це забезпечення психологічної безпеки всім учасникам освітнього процесу, контроль за тим, щоб не нашкодити їх психологічному, фізичному, соціальному, моральному здоров’ю.

3.       Школа позитивного батьківства (психологічний супровід батьків у контексті педагогіки партнерства).

Успішність освітнього процесу залежить від того, як складаються відносини між педагогами, учнями і батьками. Батьки і педагоги – вихователі одних і тих самих дітей, і результат виховання може бути успішним тоді, коли вчителі та батьки стають однодумцями та взаємодіють на засадах педагогіки партнерства.

Учні, батьки та вчителі, об’єднані спільними цілями та прагненнями, є добровільними й зацікавленими спільниками, рівноправними учасниками освітнього процесу, відповідальними за результат.

Оскільки сучасна сім’я розвивається в умовах якісно нової суперечливої суспільної ситуації, то з одного боку, зростає увага суспільства до проблем сім’ї, розробляються і реалізуються комплексні цільові програми зі зміцнення та підвищення її значущості у вихованні дітей,

а з іншого боку, спостерігаються процеси, які призводять до загострення сімейних проблем. Це, перш за все, зниження соціального рівня більшості сімей, проблеми економічного, а часом і фізичного виживання, що посилило самоусунення багатьох батьків від вирішення питань виховання і особистісного розвитку дитини. У складних сучасних умовах сім’ї потрібна систематична і кваліфікована допомога з боку школи. Процес взаємодії сім’ї і школи спрямований на активне включення батьків у освітній процес, співпрацю з дітьми та педагогами. Саме про це йде мова у ключових документах сучасної освіти.

Психолог в Новій українській школі стає посередником між закладом освіти та батьками, місією якого є налагодження позитивної взаємодії між ними.

Важливим є психологічний супровід батьків першокласників в межах впровадження Концепції Нової української школи: 

·        психологічні вікові особливості дітей молодшого шкільного віку;

·        особливості сучасних дітей;

·        позитивна взаємодія в системі відносин «батьки-діти»;

·        підтримка дитини в адаптаційний період до умов шкільного навчання;

·        цінності родинного виховання;

·        внутрішні ресурси батьків.

Таким чином, саме у Концепції Нової української школи наголошується на тому, що запорукою успіху нової школи є тісна співпраця з батьками, громадами і підтримка з їхнього боку.

Ключову роль у здійсненні якісної співпраці освітньої установи з батьками на засадах педагогіки партнерства відіграє психологічна служба освітнього закладу.

Отож, педагогіка партнерства є одним із ключових компонентів концепції Нової української школи, що ґрунтується на партнерській взаємодії між учнем, учителем і батьками.

А в основі педагогіки партнерства – спілкування, взаємодія та співпраця між учителем, учнем і батьками.

 

ВИСНОВКИ

Концепція Нової української школи передбачає перезавантаження української освіти з оновленням існуючого алгоритму професійної діяльності та переглядом методології роботи з учнями, батьками, вчителями; зміну акцентів та пріоритетів з процесу на результат з використанням ефективних методів практичної психології та соціальної роботи.

Саме психологічна служба покликана навчити як жити в злагоді з самим собою і з іншими, і як вступати  стосунки зі світом, щоб життя приносило задоволення.

Тому першочерговим завданням працівників психологічної служби є пошук дієвих засобів і методів профілактичної, корекційної, просвітницької та розвиткової діяльності.

Нова українська школа - це школа, в якій панують співпраця та взаєморозуміння між всіма учасниками освітнього процесу та батьками, прислухаються до думки кожного учня, вчать критично мислити та бути відповідальними громадянами.

Це безпечне місце для дитини, де створено атмосферу довіри і взаємоповаги, де немає насильства та дискримінації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.     Психолог у НУШ: радісно та впевнено руш! Путівник психолога в Новій українській школі [Текст] / Заг. ред. Є.В. Афоніна, О.О. Заріцький, Н.В. Міщенко. – Краматорськ : Витоки, 2018. – 250 с.

Електронні ресурси:

2.     https://vseosvita.ua/library/rol-psihologa-v-novij-ukrainskij-skoli-97375.html

3.     https://osvitoria.media/experience/shho-robytymut-shkilni-psyhology-u-novij-ukrayinskij-shkoli/

4.     https://naurok.com.ua/psihologichniy-suprovid-pedagogiv-v-ramkah-koncepci-nush-poperedzhennya-profesiynogo-vigorannya-ta-pidvischennya-reziliens-pedagogiv-v-umovah-zmin-novo-ukra-nsko-shkoli-seriya-profilak-73467.html

 

 

Онлайн-засідання Школи професійної мобільності практичних психологів ЗПТО на тему "Формування життєвих компетентностей особистості практичного психолога в умовах освітніх інновацій

 

Головною метою української системи освіти є створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості, яка у свою чергу здатна до самоактуалізації, творчого сприйняття світу та вирішення життєвих проблем через використання вже набутих знань, умінь і навичок, а також адекватно реагувати на різноманітні життєві ситуації. Усі ці чинники спрямовують освітній простір нашої держави на формування в особистості життєвої компетентності як інтегративної якості, що системно характеризує її реальну здатність адекватно і швидко реагувати на стрімкі зміни, що відбуваються в суспільстві, здійснювати відбір способів і засобів досягнення певної мети. Така стратегічна переорієнтація освітньої діяльності спричиняє необхідність системного і комплексного обговорення проблеми життєвої компетентності особистості із врахуванням вимог сучасності, що надає їй також теоретичної актуальності.

Саме цим і зумовлена актуальність засідання Школи професійної мобільності для практичних психологів ЗПТО, яке відбулося 23 вересня 2020 року в онлайн-форматі на тему «Формування життєвих компетентностей особистості практичного психолога в умовах освітніх інновацій».

Олайн- засідання підготовлене та організоване Демидась С. Р., методистом навчально-методичного центру психологічної служби і соціальної роботи та Жизномірською О. Я., кандидатом психологічних наук, доцентом кафедри педагогіки і психології та інклюзивної освіти.

Мета засідання полягала у тому, щоб ознайомити практичних психологів із дефініціями «життєва навичка», «життєві компетентності», «соціально-психологічні компетентності», «життєво компетентна особистість»; проаналізувати механізм здійснення та застосування життєвих навичок у професійній діяльності  практичного психолога у конструктивній взаємодії з учасниками освітнього процесу; індивідуально прокласифікувати власні життєві навички та змоделювати власну «картину» компетентностей, постійно збагачувати власний спектр життєвих навичок; формувати усвідомлену гнучкість у керуванні своїми навичками та емоційними реакціями; забезпечувати комфортні, психологічні умови для формування соціально-психологічних компетентностей як особистісного ресурсу практичного психолога.

Зокрема Демидась С. Р., методист навчально-методичного центру психологічної служби і соціальної роботи ТОКІППО розкрила питання про важливе значення життєвих навичок та компетентностей у професійній діяльності практичного психолога та запропонувала учасникам ряд психотехнік з даної теми.

Жизномірська О. Я., кандидат психологічних наук, доцент кафедри педагогіки і психології та інклюзивної освіти ТОКІППО акцентувала увагу на розробці моделей життєвих компетентностей практичного психологів, педагогів та учнів в умовах освітніх інновацій.

Практичний психолог Ланівецької філії ДНЗ «Тернопільський професійний  коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» Пилипончук Н. І., висвітлила питання формування соціально-психологічних компетентностей особистості практичного психолога в сучасних умовах.

Гузік В. Б., практичний психолог ДНЗ «Чортківське ВПУ», представила класифікацію основних життєвих навичок, а також провела практичне заняття.

Технічну підтримку здійснювала Мочук О Б., методист центру інформаційно-комунікативних технологій і дистанційної освіти ТОКІППО.

Учасники обмінювалися досвідом, висловлювали щирі подяки, продукували нові ідеї, окреслювали свої бачення щодо подальшої співпраці та ефективної психологічної комунікації.