Засідання проблемної групи для практичних психологів ПТНЗ

Засідання проблемної групи для практичних психологів ПТНЗ

 14 грудня 2017 р. відбулося засідання проблемної групи для практичних психологів ПТНЗ на тему «Психологічні особливості формування самооцінки у підлітковому віці» організоване та проведене методистом НМЦПССР Демидась С. Р.

Метою роботи проблемної групи було окреслити механізми проявів та фактори, які впливають на самооцінку підлітків; основні шляхи допомоги, що конструктивно впливають на самовизначення та «Я-концепцію» особистості; виокремити чинники, що впливають на певний рівень самооцінки особистості; розробити та запропонувати алгоритм роботи практичного психолога з підлітками, у яких переважають деструктивні тенденції до самоствердження.

Зокрема, Демидась С. Р., висвітлила питання самооцінки у структурі цілісної особистості і її значення у взаєминах з оточуючими, вплив на ефективність діяльності людини і дальший розвиток. А також ознайомила учасників з правилами формування об’єктивної самооцінки.

Жизномірська О. Я., доцент , кафедри  педагогіки і психології та інклюзивної освіти, кандидат психологічних наук зосередила увагу на питаннях самоакцептації та моральній самооцінці особистості підліткового віку. Було поставлено також акцент на позитивних установках власного «Я» підлітків; прийняття ними своєї зовнішності; свого характеру; позитивного та відповідального ставлення до доручених справ та соціалізації поведінки особистості в період її дорослішання.

Про види самооцінки та її вплив на особистість підлітка розказала Забитівська Т. Я., практичний психолог ТВПУ-4 сфери послуг та туризму, а також запропонувала алгоритм роботи практичного психолога з підлітками , у яких переважають деструктивні тенденції до самоствердження.

Практичний психолог Теребовлянського вищого училища культури Данилюк О. О., зосередила увагу колег на зв’язок рівня самооцінки та проявів агресивності у підлітковому віці, а також запропонувала низку вправ на визначення сомооцінки, які використовує в роботі з підлітками ( «Образ «Я» та моя самооцінка»).

Вовна А. М., практичний психолог Качанівської ЗОШ I-IIIст., Підволочиського району поділився з учасниками засідання ефективними формами роботи, які використовує у своїй професійній діяльності з учнями підлікового віку.

У практичній частині було проведене заняття для практичних психологів, зокрема, використання різноманітних психологічних технік, що спрямовані на формування самооцінки та позитивної «Я» - концепції підлітка. Провели заняття Вовна А. М. та Демидась С. Р.

Під час засідання психологи активно, енергійно та творчо працювали обмінювалися досвідом, своїми думками та поглядами щодо зазначеної теми.

За підсумками роботи розроблено відповідні рекомендації:

1. Створення учасниками освітнього процесу середовища сприятливого для психічного і особистісного розвитку підлітка.

2. Забезпечення сприятливої психологічної атмосфери для успішного саморозкриття та самореалізації підлітка.

3. Психологічна просвіта батьків і педагогів про актуальні проблеми підліткового віку і допомогу яку вони можуть надати.

4. Надання консультацій, рекомендацій вчителям, класним керівникам, майстрам в/н, щодо позитивного діалогу з учнями підліткового віку.

    5 Здійснення діагностичної та корекційної роботи з учнями, які мають труднощі в навчанні, спілкуванні з однолітками та дорослими.

6. Організовувати засідання проблемних груп, практикумів, тренінгів, психолого-педагогічні семінарів,батьківських лекторіїв спрямованих на вирішення проблем підліткового віку, вибудовування взаємин із учнями на основі прийняття нових моделей поведінки та ціннісних ставлень.

Рекомендації

проведення засідання проблемної групи для практичних психологів ПТНЗ на тему «Психологічні особливості формування самооцінки у підлітковому віці».

Самооцінка є складним особистісним утворенням і відноситься до фундаментальних властивостей особистості. У ній відбивається те, що людина дізнається про себе від інших, і її власна активність, спрямована на усвідомлення своїх дій і особистісних якостей. Відношення людини до самої себе є найбільш пізнім утворенням у системі її світосприйняття.

Але, незважаючи на це, у структурі особистості самооцінці належить особливо важливе місце.

Самооцінка пов'язана з однією із центральних потреб людини - потребою в самоствердженні, що визначається відношенням її дійсних досягнень до того, на що людина претендує, яку мету перед собою ставить - рівень домагань. У своїй практичній діяльності людина звичайно прагне до досягнення таких результатів, які узгоджуються з її самооцінкою, сприяють її зміцненню, нормалізації. Істотні зміни в самооцінці з'являються тоді, коли досягнення зв'язуються суб'єктом діяльності з наявністю або відсутністю в неї необхідних здібностей.

Отже, функції самооцінки й самоповаги психічного життя особистості полягають у тому, що вони виступають внутрішніми умовами регуляції поведінки й діяльності людини. Завдяки включенню самооцінки в структуру мотивації діяльності, особистість постійно співвідносить свої можливості, психічні ресурси із цілями й засобами діяльності.

Відповідно до звичного цілісного сприйняття людини, єдності почуттів, розуму й волі, прояви самооцінки можуть бути представлені емоційними, пізнавальними й вольовими формами. На соціально-психологічному рівні виділяється поведінкова форма самооцінки. При цьому самооцінка в складі самосвідомості дозволяє здійснювати не тільки функцію саморегуляції поведінки, але й дві інші: психологічного захисту й когнітивну (пізнавальну) функцію.

Самооцінка не є щось стале, споконвічно властиве особистості. Саме формування самооцінки відбувається в процесі діяльності й міжособистісної взаємодії.

Оточення у значній мірі впливає на формування самооцінки особистості. Ставши стійкою, самооцінка міняється, але змінити її можна, змінивши відношення оточуючих. Тому формування оптимальної самооцінки залежить і від оцінки оточуючих людей.

Адекватне оцінювання себе в ситуації взаємодії з іншими людьми є одним з основних показників соціально-психологічної адаптації. Якщо самооцінка деформована, то це вже достатня умова для соціальної дезадаптації.

У міру формування й зміцнення самооцінки зростає здатність до твердження й відстоювання своєї життєвої позиції.

Найбільш сензитивними етапами у формуванні особистості і її соціалізації є підлітковий і юнацький вік.

Підлітковий вік - завершальний етап первинної соціалізації. Як основні інститути соціалізації насамперед виступає родина й школа, відповідно, батьки, ровесники й учителі.

Провідним мотивом у період формування самооцінки виступає бажання самоствердитися в колективі однолітків, завоювати їх авторитет, повагу й увагу. При цьому ті, хто цінує себе високо, висувають високі вимоги й у спілкуванні, намагаючись їм відповідати, тому щоб мати добру репутацію в колективі.

Знання, накопичені людиною про саму себе дозволяють сформувати «Я-Концепцію», що становить ядро особистості. «Я-Концепція» -і це більш-менш усвідомлена, пережита як неповторна система знань людини про себе, на основі якої він будує взаємодію з іншими людьми, здійснює регуляцію своєї поведінки й діяльності. При цьому «Я-Концепція» представляє набір описових знань про себе, а самооцінка припускає оцінний компонент. Наприклад, усвідомлення людиною того, що за темпераментом вона є сангвініком становить частину її «Я-Концепції».

Основним критерієм оцінки себе стають морально-психологічні аспекти взаємовідносин. Зміст і характер уявлення про себе безпосередньо залежать від міри включеності учня в різні види діяльності та від досвіду спілкування з ровесниками і дорослими.

Виділяють такі стадії розвитку самооцінки підлітка:

10-11 років (підлітки підкреслюють свої недоліки, вони глибоко переживають невміння оцінити себе, переважає критичне ставлення до себе);

12-13 років (актуалізується потреба в самоповазі, загальному позитивному ставленні до себе як до особистості);

14-15 років (виникає „оперативна самооцінка", яка визначає ставлення підлітка до себе в теперішній час, підліток зіставляє свої властивості з нормами).

Високий рівень розвитку самосвідомості учня, у свою чергу, приводить до самовиховання. Потреба в самовизначенні спонукає старшого школяра систематизувати й узагальнювати свої знання про себе. Юнаки й дівчата намагаються, прагнуть глибше розібратися у своєму характері й своїх почуттях, у своїх діях і вчинках, правильно оцінювати свої особливості. Однак самовиховання старших школярів стикається з більшими труднощами, тому що цьому віку властиві серйозні протиріччя.

Найбільш типові з них:

1. Прагнення проявляти вольові зусилля в самовихованні й у той же час не завжди позитивне відношення до конкретних прийомів самовиховання, що рекомендують дорослі;

2. Чуйність, сприйнятливість до моральної оцінки своєї особистості з боку колективу й прагнення показати байдужість до цієї оцінки, діяти по-своєму;

3. Прагнення до ідеалу й принциповість у більших, відповідальних справах і безпринципність у малому, незначному;

4. Бажання формувати стійкість, витримку, самовладання й у той же час прояв дитячої безпосередності, імпульсивності в поводженні, мові, тенденції до перебільшення власного горя, незначної неприємності.

Роль самооцінки в самовихованні може бути як позитивною, так і негативною. Адекватна самооцінка дозволяє правильно вибрати підлітку ті особисті якості, які варто розвивати в собі і виховувати. Він правильно буде оцінювати свої розумові й фізичні здатності, не занижуючи їх і в той же час не завищуючи. Неадекватна, занижена самооцінка теж буде давати позитивний результат, тому що старший школяр буде з більшою строгістю ставитися до себе, з більшою наполегливістю домагатися поліпшення своїх особистих якостей, шукати своє місце в житті. А от неадекватна завищена самооцінка буде давати зовсім протилежний результат у порівнянні з адекватною й неадекватною заниженою самооцінкою.