19
жовтня 2017 року було
проведено засідання школи
професійно-особистісного саморозвитку практичного психолога для практичних психологів ЗНЗ на тему «Особливості організації та
системи роботи практичного психолога учнями. Генеза розвитку особистості».
За підсумками
роботи Школи професійно – особистісного саморозвитку практичного психолога
розроблено відповідні рекомендації:
Рекомендації
Професійна
діяльність практичного психолога в
навчально-виховному закладі спрямована на конструктивну співпрацю зі
школярами різних вікових категорій; розкриття внутрішніх потенціалів та
самоствердження учнів; створення сприятливих психологічних умов для їх
гармонійного та всебічного розвитку; формування ключових компетентностей
особистості дитини та дорослого; професійні орієнтири практичного психолога на
вирішення проблемних ситуацій, негараздів у шкільному співтоваристві. Взаємодія
та діалогічне спілкування психолога з
учасниками навчального виховного процесу здійснюється за допомогою таких напрямків
роботи, зокрема діагностики, корекційно-розвивальної роботи, консультування
та психологічної просвіти.
Завдання практичного психолога в освітньому закладі :
1.Виявляти психологічну готовність
дітей різного віку до труднощів шкільного життя, спільно з вчителем, класним
керівником розробляти програму щодо адаптації дитини до школи,
навчально-виховних проблем.
2. Розробляти та здійснювати разом з
вчителями, класними керівниками й батьками розвиваючі програми для дітей згідно
їх індивідуальних особливостей - інтересів, здібностей, можливостей, прагнень, почуттів,
захоплень, життєвих планів, — а також завдань розвитку на кожному віковому етапі.
3.Здійснювати діагностичну та корекційну
роботу з вихованцями, котрі мають труднощі у навчанні.
5.Діагностувати інтелектуальні,
емоційні, вольові та особистісні можливості та спільно з дітьми працювати над
неуспіхами, невдачами, що зумовлюють негативне ставлення до власного «Я» як
особистості.
6. Сприяти створенню позитивного
психологічного клімату, виявляти та аналізувати причини порушень міжособистісних
взаємин учнів із вчителями-предметниками, класним керівником та референтним
оточенням.
7. Консультувати усіх учасників
навчально-виховного процесу, зокрема адміністрацію закладу щодо актуальних
психологічних питань.
8. Надавати індивідуальні та групові
консультації з професійних питань, пов’язаних з навчальною діяльністю,
самовихованням, самовизначенням, міжособистісним спілкуванням тощо.
9. Брати активну участь у
профорієнтаційній роботі.
Першочерговість
розв’язання цих завдань залежить від конкретної ситуації в кожному освітньому
закладі, рівня професійної підготовки та майстерності практичного психолога.
Специфіка завдань і форм роботи шкільного психолога залежать від типу
освітнього закладу та актуальними проблемами, які виникають на даний час.
Основні види
діяльності практичних психологів в системі освіти значною мірою схожі з видами
практичної психологічної роботи в інших сферах, але мають свою специфіку,
пов’язану з особливостями суб’єктів психологічної роботи (діти, батьки,
вчителі, вихователі) і відповідними проблемами, з якими вони зіштовхуються. Це-психологічна
просвіта, профілактика, консультування, діагностика, корекція і розвиток
дитини.
Психологічна просвіта. Необхідність зазначеного спрямування
психолога пов’язана з тим, що у суспільстві існує дефіцит психологічних знань, а
саме у деяких учасників навчально-виховного процесу, часто відсутня психологічна
культура. Вихователі, вчителі доволі часто мають однобічні відомості щодо розвитку
психологічних особливостей своїх вихованців. Зазвичай, те саме можна сказати і про
багатьох батьків, які не надають належної уваги у вивченні
психолого-педагогічної літератури. У педагогічних колективах та сім’ях нерідко
виникають конфлікти, причина яких — у невмінні, небажанні прислухатися один до
одного, зрозуміти, поступитися, поспівчувати. Тому, практичному психологу дуже
важко залучати їх до психологічної культури, етики, моральної свідомості своїх
учинків та дій. Форми психологічної просвіти можуть бути різними: лекції,
бесіди, семінари, підбір літератури, уроки психології.
Психологічна
профілактика.
Профілактика - це сукупність попереджувальних заходів, що спрямована на
попередження виникнення будь-яких труднощів, проблем у житті дітей, вчителів,
батьків, шкільного колективу тощо.
Для ефективної роботи та престижності
навчального закладу, практичний психолог:
1.Розробляє розвивальні програми, пропонує
авторські надбання, а також проводить різні розвивальні заняття з дітьми.
2. Виявляє психологічні особливості розкриває
ціннісні орієнтації, інноваційні прагнення дітей, що сприяють професійному саморозкриттю та
самоствердженню.
3.Забезпечує сприятливі психологічні
умови для нормального психічного розвитку дітей.
4. Попереджує можливі ускладнення у
психічному розвитку дітей, пов’язані з їх переходом у наступну вікову
категорію.
5. Турбується про прояви таких
новоутворень віку дитини, як саморозкриття, самоствердження, саморозвиток,
самоцінність, саморозуміння дитини.
Важлива форма
психопрофілактичної роботи — психолого- педагогічний консиліум. Завдання
психолога в консиліумі - допомогти вчителям з різних професійних позицій «підійти»
до оцінки інтелектуального розвитку, особистісних якостей і поведінки школярів,
допомогти запобігти суб’єктивізму в
оцінці окремих учнів.
Психологічне консультування. Психологічна консультація зорієнтована
на допомогу дитині, а саме самій собі допомогти та навчитися розв’язати проблему
самостійно. Консультації шкільним психологом здійснюються для педагогічного,
учнівського та батьківського колективів.
Вчителі найчастіше звертаються
до психолога з такими проблемами, як: труднощі в засвоєнні дітьми навчального
матеріалу з окремих дисциплін або окремих тем у процесі навчання; небажання і
невміння дітей вчитися; емоційні, особистісні порушення; конфліктні взаємини з
дорослими і ровесниками; неефективність власних педагогічних впливів; проблеми формування
учнівського колективу; можливості розширення власних професійних умінь;
виявлення і розвиток інтересів, бажань і здібностей учнів; профорієнтаційна
робота з учнями.
Основні
проблеми, з якими звертаються до
психолога батьки: як готувати дітей до школи; відсутність мотивації до
навчання у дітей; небажання вчитися; погана пам’ять; підвищена розсіяність;
неорганізованість; несамостійність, лінощі, агресивність, підвищена збудженість
або, навпаки, страх; ставлення дитини до близьких у сім’ї; вибір професії.
До шкільного психолога звертаються також і учні, особливо,
з питань взаємовідносин з дорослими і ровесниками, самовиховання, професійного
і особистісного самовизначення, самоствердження, культури розумової праці та поведінки.
Психологічна
діагностика.
Психологічна діагностика - це визначення особливостей психологічного розвитку
дитини, сформованості певних психологічних якостей, відповідності рівня
розвитку умінь, навичок, особистісних якостей віковим нормам; виявлення
психологічних причин труднощів у навчанні і вихованні окремих учнів. Завдання
психодіагностики одержати інформацію про індивідуальні особливості дітей, яка
була б корисною для вчителів, батьків. Засобами психологічної діагностики
можуть бути спостереження, бесіда, психологічне тестування тощо.
Психологічна корекція і розвиток дитини. Ця робота спрямована
на зниження або нівелювання відхилень у психічному розвитку учня, формування
його здібностей та становлення особистості. Програми корекції та розвитку, зазвичай,
включають психологічну й педагогічну складові. Психологічна складова планується
і здійснюється шкільним психологом. Педагогічна складова складається на основі
психологічних рекомендацій разом із психологом і вчителем, батьками і
виконується педагогами, класними керівниками та батьками у взаємодії із шкільним
психологом. Корекційна робота шкільного психолога з вихованцями доволі часто зіштовхується з медико-психо-педагогічними
проблемами та труднощами, однак деякі з них вимагають психотерапевтичної роботи із сім’єю,
дітьми.
Учасниками Школи професійно-особистісного
саморозвитку практичного психолога було запропоновано такі рекомендації:
1. Організація роботи практичного
психолога з учнями повинна бути системною, комплексною і побудованою на
діагностичній основі.
2. Організовувати цикли лекцій для
вчителів і батьків з метою підвищення їх психологічної культури;
3. Проводити консультації для
вчителів, батьків з проблем, які їх цікавлять, і надавати професійну допомогу;
4. Організовувати постійнодіючі
семінари для вчителів району з вікової та педагогічної психології, психології
особистості та міжособистісних взаємин;
5. Створювати психологічний «актив»
із когорти досвідчених психологів та вчителів.
6. Брати участь у визначенні рівня психологічної
готовності дітей до навчання в школі при наборі дітей у навчально-виховний
заклад;
7. Здійснювати поглиблену роботу у
певному класі для того, щоб допомогти класному керівнику у виявленні певних причин
неуспішності учнів.
