Проблемна група для практичних психологів ПТНЗ

29 вересня 2017 р. відбулося засідання проблемної групи для практичних психологів ПТНЗ на тему «Психологічні особливості розвитку особистості у підлітковому віці» організоване та проведене методистом НМЦПССР Демидась С. Р.

Зокрема, Демидась С. Р., окреслила питання індивідуально-психологічних особливостей особистості у період дорослішання, проаналізувала психолого-педагогічний вплив на особистісний розвиток підлітка.

Кавецький В. Є., доцент , в.о. завідувача кафедри  педагогіки і психології та інклюзивної освіти, кандидат педагогічних наук акцентував увагу на екзистенційних та особистісних проблемах підлітка: теоретичний та прикладний аспекти.

Кравець О. В. практичний психолог  ТВПУ-ім. П. Паращука зосередила увагу психологів на кризу підліткового віку, головні причини та фактори.

Питання впливу сімейної атмосфери на особистісне становлення «Я» підлітка, стосунки з однолітками та дорослими розкрила практичний психолог ДНЗ «Тернопільський центр ПТО Мицько Б. М.

У практичній частині було проведене заняття для практичних психологів з елементами тренінгу, зокрема використання різноманітних психологічних технік, що спрямовані на формування позитивної «Я» - концепції підлітка. Провели заняття Мицько Б. М. та Демидась С. Р.

Під час засідання психологи активно, енергійно та творчо працювали обмінювалися досвідом, своїми думками та поглядами щодо зазначеної теми.

За підсумками роботи розроблено відповідні рекомендації.

                                         Рекомендації

проведення засідання проблемної групи для практичних психологів ПТНЗ на тему «Психологічні особливості розвитку особистості у підлітковому віці».

Підлітковий вік розглядається як особлива соціально-психологічна і демографічна група, що має свої настанови, специфічні норми поведінки, які утворюють особливу підліткову субкультуру.

Цей період характеризується пануванням дитячого співтовариства над дорослим. Причина цього - принципово різне положення підлітка в системах "підліток - дорослі" і "підліток - однолітки": у стосунках з дорослими він займає нерівноправне положення, яке зафіксоване в моралі слухняності; в стосунках з однолітками він знаходиться в положенні принципової рівності.

Спілкування з однолітками, тобто свідоме експериментування з власними стосунками з іншими людьми, - виділяється у відносно самостійну сферу життя. У товаристві однолітків реалізується головна потреба періоду - знайти своє місце в суспільстві, бути "значущим.

Інтимно-особисте спілкування з однолітками - це провідна діяльність, під час якої відбувається практичне засвоєння моральних норм і цінностей. У спілкуванні з однолітками - це програвання найрізноманітніших сторін людських стосунків, побудова взаємостосунків.

Для підлітка стосунки з однолітками виділяються у сферу його власних, особистих стосунків, у яких він діє самостійно, тому нетактовне втручання дорослих викликає в нього протест.

Зазвичай, вважається, що в підлітковому віці відбувається дистанціювання і відчуження від дорослих. Однак ставлення підлітка до дорослого двояке: підліток, з одного боку, наполягає на визнанні принципової рівності прав з дорослими, з іншого боку, як і раніше потребує допомоги, захисту, підтримки, оцінки. Дорослий значущий для підлітка, але збереження у практиці "дитячих" форм контролю, вимог слухняності, що виявляються в опіці, викликає у підлітка протест.

Проблеми у взаємостосунках з батьками, конфлікти з учителями - типове явище для підліткового віку, однак сила, частота проявів багато в чому залежать від позиції дорослих, від уміння реалізувати поважну тактику відповідно до поведінки підлітка.

Необхідною умовою сприятливих стосунків підлітка і дорослого є створення спільності в їхньому житті, розширення сфери співробітництва, взаємодопомоги і довіри з ініціативи дорослого.

За будь-якою проблемною поведінкою дитини стоять певні мотиви. Причому, одна і та ж поведінка може бути викликана різними мотивами. Наприклад, агресивна поведінка може бути викликана і прагненням до лідерства, і компенсацією підвищеної тривожності. Отже, виховні методи в кожному випадку будуть індивідуальні. Тому в першу чергу необхідно з'ясувати мотиви поведінки, проблеми дитини. Ми зможемо допомогти дитині, якщо вона відчуває і розуміє, що педагоги і батьки розуміють її проблеми і приймають її такою, якою вона є. Тільки тоді дитина буде відкритою для спілкування і захоче змінити свою негативну поведінку.

Причини та особливості негативної поведінки підлітків:

1. Дітям не вистачає уваги дорослих, які вічно зайняті. "Відстань!", "Не лізь!", "Не чіпляйся!", "Набрид!" - часто чує підліток. Сім'я не забезпечує психологічного комфорту, любові, підтримки, і підлітки прагнуть до лідерства серед своїх однолітків.

2. Високий рівень тривожності. У родині неправильно оцінюють можливості дитини: або занижують можливості і здібності ("Нічого хорошого з тебе не вийде! Все одно не зможеш впоратися з цим завданням"), або завищують, коли батьки чекають дуже високих результатів, показують підвищену стурбованість проблемами успішності, а підліток не може відповідати батьківським очікуванням.

3. Багатьом підліткам важко впоратися зі своїм холеричним темпераментом і акцентуацією характеру. Такі діти порушують дисципліну несвідомо.

4. Відсутність душевної близькості з батьками веде підлітка з будинку в двір, змушує шукати порозуміння з іншими підлітками чи дорослими.

Найбільш характерні особливості підліткового віку.

Реакція групування. Підліткам властивий майже інстинктивний потяг один до одного. Так реалізується прагнення до неформального спілкування, до своєї вікової групи, вирішується питання про своє місце в ній. Заборона ж дорослих дружити з тим чи іншим товаришем веде до протесуючих форм поведінки.

Реакція емансипації. Підліток може, а значить, і повинен проявляти самостійність. Якщо ми будемо весь час намагатися водити його за руку, то зустрінемо іншу характерну реакцією підліткового віку - реакцію емансипації. Чим сильніше затиснутий підліток, тим гостріше його прагнення завжди і скрізь чинити по-своєму. Незвичайні зачіски, одяг, «своя» музика - це виклик дорослим, протест. В цьому випадку, можливо втрачається довіра до всіх дорослих і відкидається все, що пропонується ними, в тому числі і корисне, необхідне для підлітка.

Реакція захоплення. Для становлення своє особистості, підлітку необхідно мати яке-небудь захоплення. Батькам ці заняття можуть представлятися марними, і з об'єктивної точки зору це може відповідати істині. Але для підлітка захоплення завжди викликає позитивне емоційне забарвлення, дає почуття задоволення. Але для того щоб пізнати свої здібності, треба випробувати себе в різних видах діяльності.

Реакція протесту. У незрілих підлітків зустрічаються поведінкові реакції, більш характерні для дитячого віку. Ці реакції протесту різноманітні: відмова від їжі, спілкування, відвідування школи, втечі з дому, агресія до кривдника, псування його речей. У такому разі важливо зрозуміти причини протесту й усунути їх.

Реакція імітації (наслідування). Для підлітка об'єктом імітації часто стають кумири молодіжної моди, зірки шоу-бізнесу та спорту. Підлітки наслідують їх стиль одягу, зачіски, манери, судження, смаки. Реакція імітації стає небезпечною, коли наслідують антигероя, антисоціальну особистість.

Романтичні стосунки з однолітками іншої статі.

Дорослим слід пам'ятати, що дитина виховується не тільки і не стільки в процесі проведених спеціально занять, скільки всім укладом життя сім'ї, тієї моральної, духовної, соціальної атмосфери, яка панує в ній, характером і системою взаємовідносин між батьками, та батьками і дітьми. Тут все має значення: як розмовляють батько з матір'ю, що і як вони говорять про оточуючих, свою роботу і товаришів по службі, родичів і знайомих, який порядок підтримується в будинку, як ставляться до своїх обов'язків і багато іншого, з чого складається життя сім'ї.

Оскільки вступ до ПТНЗ є переломним моментом в житті підлітка і співпадає з кризою підліткового віку і потребує особливої уваги та допомоги практичного психолога, то учасниками засідання проблемної групи було запропоновано такі рекомендації:

1. Сприяти соціально-психологічній адаптації підлітка до нового середовища і нової ситуації навчання.

2. Створення учасниками навчально-виховного процесу освітнього середовища сприятливого для психічного і особистісного розвитку підлітка.

3. Психологічна просвіта батьків і педагогів про актуальні проблеми підліткового віку і допомогу яку вони можуть надати.

4. Надавати консультації вчителям, класним керівникам, майстрам в/н, учням в системі «вчитель-учні», «батьки-діти».

5 Здійснювати діагностичну і корекційну роботу з учнями, які мають труднощі в навчанні та спілкуванні.

6. Організовувати психолого-педагогічні семінари, засідання круглих столів, проблемних груп, тренінгів, практикумів,  щодо cистематизації знань про індивідуально-психологічні особливості особистості у період дорослішання; психолого-педагогічний вплив на особистісний розвиток підлітка; головні причини та фактори кризи підліткового періоду, їх мотиви до спілкування, поведінку та навчання зростаючої особистості; формування вміння конструктивної взаємодії дорослих з підлітками.