Практичному психологу

Перелік основних нормативно – правових документів практичного психолога закладу освіти

            До переліку включені основні нормативно – правові документи, що регламентують діяльність психологічної служби системи освіти України.

            Дані документи є основою для організації роботи практичного психолога, врегульовують його статус та функції в навчально – виховному процесі та забезпечують його соціально – правовий захист під час здійснення професійної діяльності.

          До переліку не включено основні Закони України з питань освіти, національні, державні, комплексні, галузеві програми, міжнародні та інші освітні програми (проекти).

            До нормативно – правових документів, які обов’язково повинні бути наявними в психологічному кабінеті відносяться:

- Положення про психологічну службу системи освіти України (наказ Міністерства освіти і науки України від 03. 05. 1999 р. № 127);

- Про внесення змін до положення про психологічну службу системи освіти України (наказ Міністерства освіти і науки України від 07. 06. 2001 р. № 439);

- Про планування діяльності, ведення документації та звітності усіх ланок психологічної служби системи освіти України ( лист Міністерства освіти і науки України від 27. 08. 2000 р. № 1/9 – 352 );

- Про атестацію практичних психологів (соціальних педагогів) загальноосвітніх навчальних закладів та центрів практичної психології і соціальної роботи (лист Міністерства освіти і науки України від 13. 12. 2001 р. № 1/9 – 439);

- Тарифно – кваліфікаційна характеристика практичного психолога.

- Положення про психологічний кабінет дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів (наказ Міністерства освіти і науки України від 19. 10. 2001 року № 691);

- Положення про експертизу психологічного і соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних закладах Міністерства освіти і науки України (наказ Міністерства освіти і науки України від 20. 04. 2001 р. № 330);

- Робота педагогічних колективів щодо попередження залучення дітей і підлітків до діяльності релігійних організацій харизматичного спрямування (лист Міністерства освіти і науки від 20. 04. 1998 року № 1/9 – 168);

- Етичний кодекс психолога;

- Посадова інструкція практичного психолога.

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА ПО ПРОФІЛАКТИЦІ СУЇЦИДУ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ЗАКЛАДАХ

1. Психологічна просвіта педагогів, батьків, учнів
Функція інформування як методу профілактики самогубств  полягає в тому, щоб поповнити недостатність знання про причини виникнення і прояви суїцидальної поведінки, досягти усвідомлення проблеми і створити мотивацію до набуття нових способів поведінки.
З дітьми про суїцид вести бесіди необхідно з позиції їх допомоги товаришеві, який виявився у важкій життєвій ситуації. Відомо, що підлітки у важкій ситуації найчастіше звертаються за допомогою і радою до своїх друзів, чим до дорослих. Саме тому підлітки мають бути обізнані про те, що суїцид це не вихід, а відхід від рішення проблеми, від покарання і ганьби, приниження і відчаю, розчарування, відкинутості і втрати самоповаги... словом, від всього того, що складає різноманіття життя, хай і не в самих веселкових її проявах.
Перш ніж надати допомогу другу, який збирається зробити суїцид, важливо мати в своєму розпорядженні основну інформацію про суїцид і про суїцидентів.

Особливо важливо бути в курсі дезінформації про суїцид, яка поширюється набагато швидше, ніж інформація достовірна. Діти повинні отримати достовірну інформацію про суїцид, яку необхідно знати для надання ефективної допомоги другу, який опинився в біді.

2. Створення позитивного психологічного клімату в навчальному закладі й сім‘ї
Складання загальних шкільних програм психічного здоров’я, здорового середовища в школі, так щоб діти відчували турботу, комфорт, любов. Організація позаурочної виховної роботи. Розробка ефективної моделі взаємодії школи і сім’ї.
3. Залучення учнів до громадської діяльності (спортивні змагання, клуби, товариства тощо), культурно-виховних заходів, які сприяють формуванню позитивних громадянських, естетичних почуттів, духовності учнів і педагогів.

4. Психологічна та педагогічна діагностика суїцидальних тенденцій:

• у процесі спостереження – звернення уваги педагогів на фактори ризику;

• виявлення ознак емоційних порушень;

• виконання спеціальних психодіагностичних методів

5. Психологічне консультування
• Встановлення позитивних взаємостосунківз дитиною: необхідно запевнити підлітка, що психолог чує і розуміє його, що цікавиться усіма його переживаннями і справами, що не засуджує його, і з ним завжди можна буде зв’язатися.
• Розуміння і прояснення проблеми: психолог на основі отриманої від дитини інформації намагається зрозуміти характер даної кризи, а потім допомагає власне підлітку чітко й конструктивно зрозуміти свою головну проблему, тимчасову її природу й знайти інший спосіб її подоланні, відмінний від суїциду.
• Оцінка й мобілізація можливостей (ресурсів) дитини: насправді в людей із суїцидальними схильностями є немало можливостей і сильних позитивних сторін, які можуть бути недоступні їм самим для усвідомлення через песимістичну установку на майбутнє. Завдання психолога полягає у виявленні й активізації цих ресурсів (зовнішніх і внутрішніх).
• Формування плану: психолог разом з дитиною розробляють план подальших дій, тобто спосіб виходу з кризи, альтернативний суїциду. Як правило, до плану входить ряд наступних консультацій. У кожному такому плані вимагається виконання певних дій, спрямованих на зміну свого особистого життя.
• Важливим моментом є відверта розмова про бажання самогубства, про наявні суїцидальні спонуки і ступінь їх вираженості. Коли людина, обмірковуючи свій суїцидальний намір, знаходить того, хто їй співчуває і згоден поговорити про її переживання, вона часто відчуває полегшення. Таке спілкування допомагає зрозуміти свої почуття, виразити їх, що послаблює актуальність суїцидальних намірів.
• Консультативна робота з батьками, педагогами, спрямована на зняття факторів, що спонукають чи провокують суїцид.

6. Корекційна робота

• Навчання технік керування емоціями, зняття м‘язового й емоційного напруження.

• Навчання конструктивних поведінкових реакцій у проблемних ситуаціях (тренінг проблемно-вирішальної поведінки (Д. Романовська).

• Розвиток позитивної самооцінки цінності особистості, її соціального статусу в групі, тренінги особистісного зростання.

• Формування та розвиток психологічного імунітету (за програмою О.В.Комарова та ін.).

7. Систематичний контроль і врахування динаміки змін в особистості та поведінці учнів
Постійний моніторинг ознак, тенденцій, ризиків суїцидальної поведінки на всіх етапах роботи психолога.
8. При потребі – переадресування суїцидальної справи спеціалістам медичного профілю
Рекомендація відвідати дитячого психоневролога, психотерапевта, психіатра.