Сучасна освіта ставить
перед практичними психологами нові вимоги і задачі як до особистісного і професійного
самовдосконалення та творчого зростання, так і до організаційних та
психолого-педагогічних заходів та технік, які спрямовані на допомогу учасникам
освітнього процесу. Потреби школи не лише змінюються, вдосконалюються, але і
зростають, а необхідність в професії психолога стає дедалі актуальнішою.
Практичний психолог у своїй
діяльності акцентує увагу на
збереженні і зміцненні психічного здоров’я учасників освітнього процесу,
взаємовідносинах між дітьми, дітьми і дорослими в закладі освіти що має
величезний вплив на становлення особистості учнів і їх подальшу соціалізацію. У
співпраці з педагогами, учнями та їх батьками психолог сприяє створенню
гармонійного та комфортного освітнього простору, який допомагає розвитку та
максимальній реалізації особистісного потенціалу кожного учня.
Психологічний супровід розвитку та навчання дитини практичний
психолог здійснює за основними напрямками діяльності: діагностика, профілактика, корекція, освітня діяльність,
консультування, зв’язки з громадськістю, просвіта.
Діагностична робота має
бути простою і доступною, а за результатами планується подальший супровід
навчання та розвитку дітей.
Психодіагностичні
дані необхідні:
- для складання соціально-психологічното портрету дитини
(опис її особливостей розвитку та взаємодії з оточуючими, потенційних
можливостей та труднощів);
- для визначення цілей і завдань, стратегій надання
підтримки здобувачам освіти, що мають труднощі в навчанні, спілкуванні та
психічному здоров’ї;
- для вибору засобів і форм психологічного супроводу
здобувачів освіти відповідно до властивих їм особливостей навчання і
спілкування.
Для проведення діагностики
добирається методика, яка є стислою за змістом, багатофункціональною, яку можна
проводити як фронтально, так і індивідуально, вона є легкою в обробці і
однозначною в оцінці отриманих даних.
Профілактична робота спрямована на охорону психічного здоров'я, попередження неблагополуччя
у розвитку людини, групи, суспільства, відхилень у розвитку особистості,
виникнення конфліктів та проблем у міжособистісних стосунках, на запобігання
створенню конфліктних ситуацій у освітньому процесі. націлена на створення
таких умов навчання та виховання, які б сприяли гармонійному психічному та
особистісному розвитку здобувачів освіти.
Найважливішими напрямами профілактичної роботи в закладі
освіти є:
- профілактика стресових і постстресових станів, пов’язаних
із природними та технічними катастрофами;
- попередження виникнення надмірної психологічної напруги
в суспільстві, що переживає кризові явища (економічні та політичні кризи,
міжетнічні, міжконфесійні конфлікти),
- робота з попередження відхилень у психічному розвитку
дитини, які пов’язані із сімейними проблемами;
- профілактика порушень у психічному та особистісному
розвитку здобувачів освіти;
- профілактика девіантної поведінки молоді
(правопорушення, пияцтво, наркоманія, токсикоманія).
Корекційна робота спрямована
на усунення та виявлення
труднощів соціально-психічного розвитку здобувачів освіти, зниження ризиків
проблем адаптації до освітнього середовища, схильності до залежностей та
правопорушень, різних форм девіантної поведінки.
Корекційна робота зі здобувачами освіти ґрунтується на
таких основних принципах:
1. Єдність діагностики і корекції (корекційній роботі
передує діагностика).
2. Діяльнісний принцип корекції. Основним засобом
корекційного впливу є взаємодія дорослого і дитини.
3. Орієнтація на зону найближчого розвитку дитини.
Корекційна робота з дитиною не матиме ефекту за межами зони найближчого
розвитку.
4. Спрямованість корекційної роботи «зверху донизу»,
тобто на створення оптимальних умов для розвитку вищих психічних функцій, які сприятимуть
компенсації недоліків елементарних психічних процесів.
5. Принцип нормативності, тобто орієнтація під час
проведення корекційної роботи та оцінювання її ефективності на еталони розвитку
у певному віковому періоді.
6. Врахування системного характеру психічного розвитку.
Корекційна робота спрямовується на усунення причин відхилень у розвитку.
7. Корекційна робота має розпочинатися з тієї «точки», з
якої почалися відхилення від оптимальної програми розвитку.
Освітня діяльність включає підвищення психологічної культури всіх учасників
освітнього процесу. Освітня
діяльність - форма активного співробітництва, направлена на удосконалення,
розвиток, формування особистості.
У закладах освіти
цей напрям роботи реалізується працівниками психологічної служби через
викладання освітнього матеріалу за програмами курсів за вибором, факультативів,
гуртків психологічної та соціально-педагогічної спрямованості.
Факультативні
заняття і тренінги, що проводить практичний психолог дозволяють сформувати у
здобувача освіти навички спілкування з однолітками і дорослими, уміння розв’язувати
чи уникати конфліктних ситуацій, адекватно ставитися до збереження власного
здоров’я, попередити чи подолати шкідливі звички, протидіяти насильству,
розвинути психологічну культуру здобувачів освіти.
Консультування здійснюється, зазвичай, за запитом, з тих
проблем, які озвучують учні, педагоги, батьки. Особливістю консультування як
форми взаємодії між учасниками освітнього процесу є акцент на власну
відповідальність того, хто просив про допомогу. Психолог повинен бути
максимально коректним у висловленні зауважень (якщо такі мають місце),
рекомендацій щодо корекції поведінки дитини. Якщо мова йде про необхідність проведення
корекційно-розвиткової роботи із дитиною, батьки мають бути поінформовані про
програму цієї роботи та залучені до неї в першу чергу.
Зв’язки з громадськістю зорієнтовані на розвиток, розширення та зміцнення зв’язків з
представниками державних, громадських та міжнародних організацій та установ
спрямовані на досягнення та взаєморозуміння щодо вирішення питань захисту прав
та інтересів дітей.
Просвітницька робота психологічна
просвіта учасників освітнього процесу
спрямована на необхідності проведення спеціальних занять, семінарів, тренінгів,
«круглів столів», лекцій з наданням об’єктивної інформації про професійні
можливості і знання працівників психологічної служби, нормативно-правові засади
їх діяльності та роль у забезпеченні ефективності освітніх реформ.
Психологічний супровід
дітей з особливими освітніми потребами, а також супровід всіх учасників
освітнього процесу в умовах інклюзивного навчання.
Практичний психолог в
інклюзивному середовищі формує психологічну готовність учасників освітнього
процесу (учнів, батьків, вчителів, представників адміністрації) до взаємодії з
дитиною з особливими освітніми потребами.
Така психологічна готовність формується через проведення
тренінгових занять, лекторіїв, семінарів, консиліумів, виступів тощо, зміст
яких спрямовано на подолання упередженого ставлення до дітей з особливими
потребами, руйнування міфів і стереотипів, стигматизації та дискримінації.
Соціально-педагогічний супровід базується на створенні
сприятливих умов для взаємодії учнів з соціальним середовищем із метою
попередження виникнення або усунення вже існуючих дестабілізуючих факторів та
формування стійкості до ситуацій дезадаптації.
Основні функції психолога:
- участь у складі команди психолого-педагогічного
супроводу;
- психологічний супровід дитини з ООП;
- надання рекомендацій, консультацій та методичної допомоги
педагогічним працівникам закладу освіти у роботі з дитиною з ООП;
- проведення консультацій з батьками дитини з ООП;
- сприяння формуванню психологічної готовності в
учасників освітнього процесу до взаємодії в інклюзивному середовищі з дитиною з
ООП;
- підготовка звіту про результати надання психологічних
послуг дитині із зазначенням динаміки її розвитку.
Психологічний супровід дітей їх батьків, постраждалих внаслідок військових
дій, внутрішньо переміщених, а також дітей учасників АТО.
Робота має бути системною і постійною. Ефективною формою організації діяльності закладу освіти
щодо надання допомоги дітям є проведення психолого-педагогічного консиліуму.
Психолого-педагогічний
консиліум дозволяє об’єднати зусилля педагогів, працівників психологічної
служби та інших учасників освітнього процесу, які зацікавлені в успішному
навчанні і повноцінному розвитку дітей і підлітків, намітити цілісну програму
індивідуального супроводу та адекватно розподілити обов’язки і відповідальність
за її реалізацію.
У своїй роботі практичний
психолог керується відповідними нормативно-розпорядчими документами (листи,
накази МОН, ІМЗО, ОКІППО, Положенням про психологічну службу системи освіти). На
основі вище згаданих документів, перспективного та річного планування
діяльності закладу освіти, в якому працює психолог, складає річний план своєї
роботи.
Документація практичного психолога
освітнього закладу:
1. Річний план.
2. Журнал практичного психолога.
3. Протокол індивідуальної психологічної діагностики.
4. Протокол групової психологічної діагностики.
5. Протокол індивідуальної психологічної консультації.
6. Облік проведення корекційних занять.
7. Графік роботи.
Отже, у період змін та впровадження інновацій у
систему освіти психологічна служба є важливою ланкою освітнього процесу яка
забезпечує ефективну взаємодію всіх його учасників: адміністрації, педагогів,
учнів та батьків, організовує такий психолого-педагогічний супровід при якому
всі його суб’єкти якісно по-новому можуть розкрити свій потенціал.
Немає коментарів:
Дописати коментар